Зеленський отримав повний контроль над парламентом, урядом і силовими структурами

Президент Зеленський черговий раз продемонстрував, що прагне монопольно контролювати всі гілки влади в країні. Остання силова структура, що підпорядкована міністру внутрішніх справ, а не президенту, – Національна гвардія, – відповідно до нового законопроєкту має перейти під управління Зеленського. Крім того, він планує отримати право створення будь-яких регуляторних органів, а також звільнення та призначення директора НАБУ і глави Спеціалізованої антикорупційної прокуратури. Рішення судів під час обміну ув’язненими з Росією підтвердили ручне управління командою президента й судовою системою.

Показовою є відмова Зеленського і його Офісу від спілкування з журналістами. Навіть звіт про результати 100 днів перебування на посаді він зробив не на відкритій прес-конференції, а надав постановне “інтерв’ю” своєму партнерові з серіалу “Слуга народу”. Упор у спілкуванні влади із суспільством зроблено на красиву телевізійну картинку, де президент грає роль “батька нації”.

Від прямих трансляцій засідань відмовилося й уряд – прем’єр-міністр Гончарук та члени Кабміну даватимуть брифінги після засідань, коли вважатимуть за потрібне. Мотивування такого рішення – “уряд має працювати на результат, а не на публіку”. Фактично, прийняття владою стратегічних і тактичних рішень винесено за межі контролю суспільства. А головною функцією парламенту стане швидка легалізація цих рішень без будь-яких обговорень. Зеленський підкреслив, що якщо його партія не знайде спільну мову з іншими фракціями, то прийматиме закони самостійно.

Президент навіть не звертає уваги, що є поділ повноважень між гілками влади й роздає доручення парламенту, уряду й силовим структурам. Під час наради з керівництвом Верховної Ради й Кабміну він заявив, що країні вже не потрібна система стримувань і противаг, яка працювала як “система стримувань апетитів і “забаганок”. Він підкреслив, що для проведення “гарячих” реформ є “політична воля всіх гілок влади”. Водночас він з допомогою слухняної більшості у Верховній Раді може миттєво звільнити з посади будь-якого чиновника і призначити на його місце слухняного виконавця.

У парламенті він отримав для себе виграшний варіант, який готував для себе попередній президент Порошенко, – проросійську опозицію у вигляді партії кума російського президента Медведчука, яка ні на що не впливає. Але ж справжньої опозиції, яка могла б контролювати дії влади та направляла б обговорення реформ у конструктивне річище, в Україні немає.

Скасування недоторканності, що було проголосоване конституційною більшістю, дозволяє швидко та ефективно приструнити будь-якого депутата, не згодного з “генеральною лінією” партії “Слуга народу”. Основним аргументом прихильників закону була можливість уникнення депутатами кримінальної відповідальності під прикриттям мандата. Хоча система позбавлення недоторканності за поданням генпрокурора за наявності більшості у парламенті дозволяла робити те ж саме й у рамках чинних процедур. Водночас внесений “командою Зеленського” закон про імпічмент фактично не дозволяє усунути президента від влади. А прогресивні зміни до Конституції, що посилюють покарання за неособисте голосування і прогули, а також скорочення кількості депутатів до 300 можуть бути використані і для посилення контролю над Верховною Радою. Проте очевидно, що Конституційний суд знову “ляже” під президента, як трапилося під час розгляду указу про розпуск Верховної Ради та призначення позачергових виборів.

Отже, утворилася унікальна для сучасної України ситуація, коли декларативна парламентсько-президентська республіка фактично стала президентською, за повної відсутності контролю над високопосадовцями, главою держави тощо. У такому випадку можна було б сподіватися на позитивний сценарій, якби президент був безумовним моральним авторитетом нації, а не лобіював інтереси бізнес-груп, що стоять за ним.

Те, що мова йде саме про нову олігархічну модель держави, свідчить аналіз низки економічних законопроєктів, внесених до парламенту президентом і депутатами від його партії. Це стосується скасування мораторію на продаж земель сільгосппризначення і введення ринку землі, легалізацію азартних ігор і фіскалізацію операцій для малого та середнього бізнесу, приватизацію стратегічних держпідприємств, збільшення податкового тиску для працівників IT-сфери тощо – заплановані реформи спрямовано на зміцнення впливу групи олігархів, що стоять за Зеленським. У риториці президента і членів його команди немає навіть найменшої згадки про деолігархізацію. А для легалізації капіталів олігархів заплановано оголосити податкову амністію, яка не принесла відчутних результатів у Туреччині, Аргентині та Росії – країнах, рівень розвитку економіки яких вищий за український.

Мова також йде і про контроль над електронними комунікаціями, який намагається впровадити міністр цифрової трансформації Федоров і група депутатів від президентської партії. За оцінкою експертів, законопроєкт “переплюнув” навіть одіозні диктаторські закони Януковича, а його вимоги жорсткіші за аналогічні закони в сусідів – Білорусі та Росії. З урахуванням концепції “держави в смартфоні”, яку просуває міністр Дубілет, влада може отримати тотальний контроль над переважною більшістю сфер життя суспільства й бізнесу, водночас істотно зменшивши вартість керування країною для олігархів шляхом усунення зайвих ланок структури управління.

Відсутність контролю за владою розбещує й держслужбовців – їм нема кого або чогось боятися за умови “власних” СБУ, генпрокурора та інших силових структур. Що і продемонструвала показова поява глави СБУ Баканова й радника президента Шефіра на ювілеї одного з братів-олігархів Суркісів. А також поведінка глави президентського Офісу Богдана, який узяв участь у весіллі одіозного колишнього чиновника Мін’юсту на фешенебельному курорті Сен-Тропе у Франції.

Сформована конфігурація влади дає “команді Зеленського” унікальну можливість швидко провести будь-які зміни, закріпивши їх законодавчо, абсолютно не замислюючись про наслідки. І все це на тлі позитивної для України ситуації у світовій економіці й торгівлі, у тому числі, за мінімальних цін на газ. У червні-серпні були навіть трохи знижено комунальні тарифи. Проте рішення суду щодо незаконності їхнього впровадження урядом Гройсмана у 2016 році, яке отримала партія “Батьківщина”, було просто проігноровано.

Водночас, влада поки що побоюється опору з боку суспільства. Закон про мову, ревізію якого Зеленський обіцяв ще під час президентської кампанії, поки не чіпають. “Команда президента” не готова й до можливої протидії зі сторони аграріїв проти вільного продажу землі, зондуючи суспільну думку заявами міністра Милованова. А в разі підписання на зустрічі “нормандської четвірки” угод із Путіним, що підриватимуть державний суверенітет на догоду міфічному “миру” з агресором, проти Зеленського можуть виступити й ветерани боїв на Донбасі.

Про те, що влада не впевнена у своїх силах, свідчить і відповідь Офісу президента не по суті на петицію про закріплення права на використання громадянами нарізної короткоствольної зброї для самозахисту та законодавче регулювання обігу зброї.
Можна констатувати, що Україна вкотре опинилася на роздоріжжі між демократичним розвитком і авторитаризмом за повної відсутності реальної опозиції чинній владі.

UA:Analytics