У минулому році число людей, які щодня страждають від голоду, перевищила 821 млн чоловік, серед них – понад 51 млн дітей у віці до п’яти років. Сьогодні ціна родючої землі, контролю над нею і над продовольством стала ціною життя і смерті.

Стало очевидним, що країни, які будуть контролювати родючі землі і продовольчі товари, стануть ключовими геополітичними гравцями, лідерами на світовому ринку продовольства в процесі подолання глобальної продовольчої кризи.Гостра продовольча криза і проблема голоду часто спостерігаються в тих бідних країнах, де є велика кількість родючої землі, але вона знаходиться під контролем іноземних корпорацій чи фондів інших держав. Ці інвестори всю продовольчу продукцію відправляють на експорт за світовими цінами, а місцеві жителі з-за низьких доходів не в змозі купити те, що вони вирощують на “своїй” землі як наймані працівники (зокрема, це Судан, Мадагаскар і багато інших країн третього світу ).
У цій ситуації надзвичайно загострилося глобальне явище, яке в міжнародній аналітичній літературі називають land grabbing – захоплення родючих земель в інших країнах шляхом використання легальних методів інвестування. Цьому явищу присвячено дослідження незалежних міжнародних think tanks Oxfam, Transnational Institute, GRAIN, Global Development and Environment Institute і багатьох інших організацій, публікації вчених і книг авторитетних видавництв.

Висновок однієї з доповідей Oxfam гідний того, щоб дослівно процитувати уривок: “Іноземні інвестори активно підтримують країни з корумпованими або некомпетентними урядами з метою швидкої та дешевої скупки високоякісних сільськогосподарських земель.Часто такі угоди готуються за допомогою інтенсивної пропаганди, в якій для місцевого населення їх називають земельною реформою і інвестиціями, які приведуть до економічного зростання і створення нових робочих місць “.

Однак в дійсності відбуваються протилежні речі. Найбільш шокуючим, нехай і не зовсім типовим, є кейс Мадагаскару, який досліджений і опублікований в міжнародному доповіді Land grabbing in Madagascar.

Цей проект захоплення всієї родючої землі острова іноземними інвесторами Південної Кореї, Італії та інших країн реалізовувався через багаторічну і трагічну історію. Її початок називалося земельною реформою і запровадженням ринку землі з анонсованої в 2005 р видачею сертифікатів про власність на землю місцевим жителям. А в кінцевому результаті земля Мадагаскару і все його величезні ресурси виявилися в руках іноземних інвесторів, а громадяни країни залишилися дешевою робочою силою, яка існує за межею бідності. На сьогоднішній день Глобальний індекс голоду населення Мадагаскару знаходиться в найбільш катастрофічному інтервалі.
Багато міжнародних експертів називають такі земельні реформи новими технологіями неоколоніалізму….

Тетяна Унковська, доктор економічних наук