Україна має розвивати виробництво та придушувати експорт сировини
13.01.2019
Відкрито фонд підтримки Конституційних ініціатив Максима Голосного “Бабуся і кіт”
17.01.2019

“А ТИ ЙДЕШ?” – Голосний знову розриває шаблони: сільський голова балотуватиметься на Президента України без застави в 2,5 млн. гривень. Та закликає слідувати його прикладу

Сільський голова Єлизаветівки балотуватиметься на Президента України без застави в 2,5 млн. гривень. Та закливає всіх бажаючих слідувати його прикладу!

«Сучасні «господарі країни» встановлюють правила гри, за якими інші громадяни позбавлені права брати учать в управлінні країною та взагалі – змінювати владу. Нас вже 20 років змушують обирати між сортами одного й того ж самого непотрібу. Ми не будемо грати за їх правилами – КОНСТИТУЦІЯ ПОНАД УСЕ!» – зазначає сільський голова на своєму сайті. Максим Голосний наголошує, що Конституція надає право будь-якому громадянину балотуватися на найвищу посаду в країні та закликає бажаючих подавати заяви до ЦВК.

Грошова застава, яку запровадили за часів Кучми та ніколи не ставили під сумнів, обмежує ці права, що згідно Конституції неприпустимо.

Як зазначає сільський голова Єлизаветівки «Закон визначає порядок, а не встановлює обмеження. 2,500,000 гривень – це неправомірне обмеження і ми маємо повне право його ігнорувати. Нехай краще буде 2,5 мільйони кандидатів, ніж 10 кандидатів з зайвими двома мільйонами…»

Правове обґрунтування, яке виклав сільський голова на своєму сайті для всіх бажаючих, містить посилання на відповідні положення Основного закону.

Відповідно до положень ч.2 ст.24 Конституції України, не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Однак, розглядаючи вимоги ч.1 ст.47 Закону України «Про вибори Президента України» у системному взаємозв’язку з правами, закріпленими ч.2 ст.24 Конституції України, шляхом прийняття такого нормативно-правового акту, встановлені майнові обмеження для звичайних громадян України та як наслідок привілеї (преференції) для заможних людей.

Звичайний громадянин України, який добросовісно та сумлінно працює, сплачує податки та отримує середню заробітну платню, яка наприклад за листопад 2018 року становила 9161 грн. на місяць, не має матеріальної можливості чесно зібрати кошти у сумі 2 500 000 грн., для того щоб сплатити грошову заставу, встановлену у ч.1 ст.47 Закону України «Про вибори Президента України», що порушує  конституційне право громадянина України шляхом самовисування бути обраним на пост Президента України, закріплене ст.38 Конституції України.

Голосний планує стати першим «антисистемним» та по-справжньому народним кандидатом на посаду Президента України:

«Через чисельні заклики до мене з боку громадян, після тривалих міркувань я вирішив балотуватися на посаду Президента та сподіваюсь стати справжнім кандидатом він народу: бути підтриманим звичайними людьми, які прагнуть змін. Але балотуватись не за олігархічними правилами, а за Конституцією, щоб і подалі гарантувати та забезпечувати її для всіх громадян! Всім бажаючим, хто хоче висунути свою кандидатуру за моїм прикладом, буду радий надати правову допомогу. Переможемо разом!»


Правовий посібник: “Як стати Президентом України, не маючи мільйонів”

Згідно положень ст.21 Конституції України, усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах. Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними.

Відповідно до ч.1 ст.24 Основного закону, громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом.

Згідно приписів ст.38 Конституції України, громадяни мають право брати участь в управлінні державними справами, у всеукраїнському та місцевих референдумах, вільно обирати і бути обраними до органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

Громадяни користуються рівним правом доступу до державної служби, а також до служби в органах місцевого самоврядування.

Статтею 103 Конституції України встановлені наступні обмеження:

Президентом України може бути обраний громадянин України, який досяг тридцяти п’яти років, має право голосу, проживає в Україні протягом десяти останніх перед днем виборів років та володіє державною мовою.

Одна й та сама особа не може бути Президентом України більше ніж два строки підряд.

Президент України не може мати іншого представницького мандата, обіймати посаду в органах державної влади або в об’єднаннях громадян, а також займатися іншою оплачуваною або підприємницькою діяльністю чи входити до складу керівного органу або наглядової ради підприємства, що має на меті одержання прибутку.

Інших обмежень для громадян, які бажають бути обраними на пост Президентом України, Конституція України не містить.

Згідно ч.6 ст.103 Конституції України, порядок проведення виборів Президента України встановлюється законом.

Аналогічна норма закріплена у п.20 ч.1 ст.92 Конституції України, де зазначено, виключно законами України визначаються організація і порядок проведення виборів і референдумів.

Таким чином, відповідно до положень ст.ст. 92, 103 Основного закону, законами України можуть визначатись лише організація і порядок проведення виборів Президента України.

Згідно положень ст. 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

Неправомірність грошової застави

Верховною Радою України прийнятий Закон України «Про вибори Президента України» № 474-XIV від 05.03.1999 (зі змінами), яким у ст.47 встановлена майнова вимога до кандидата на пост Президента України у вигляді грошової застави.

Відповідно до вимог ч.1 ст.47 Закону України «Про вибори Президента України», грошова застава вноситься партією, яка висунула кандидата на пост Президента України, або кандидатом на пост Президента України у безготівковому порядку на спеціальний рахунок Центральної виборчої комісії (після початку виборчого процесу та до подання документів Центральній виборчій комісії для реєстрації) у розмірі два мільйони п’ятсот тисяч гривень.

Таким чином, є очевидним, що законодавець вказаною нормою встановив грошове зобов’язання для кандидата на пост Президента України у розмірі 2 500 000 грн., тим самим допустив порушення ст.ст. 92, 103 Конституції України, якими закріплено право законодавчого органу держави визначати у законах України лише організацію і порядок проведення виборів Президента України, а замість того були встановлені додаткові обмеження майнового характеру для реалізації прав громадян України, які не передбачені Конституцією України.

Відповідно до положень ч.2 ст.24 Конституції України, не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Однак, розглядаючи вимоги ч.1 ст.47 Закону України «Про вибори Президента України» у системному взаємозв’язку з правами, закріпленими ч.2 ст.24 Конституції України, шляхом прийняття такого нормативно-правового акту, встановлені майнові обмеження для звичайних громадян України та як наслідок привілеї (преференції) для заможних людей.

Звичайний громадянин України, який добросовісно та сумлінно працює, сплачує податки та отримує середню заробітну платню, яка наприклад за листопад 2018 року становила 9161 грн. на місяць, не має матеріальної можливості зібрати кошти у сумі 2 500 000 грн., для того щоб сплатити грошову заставу, встановлену у ч.1 ст.47 Закону України «Про вибори Президента України», що порушує  конституційне право громадянина України шляхом самовисування бути обраним на пост Президента України, закріплене ст.38 Конституції України.

У частині 1 ст.47 Закону України «Про вибори Президента України» також передбачена можливість внесення грошової застави партією, яка висунула кандидата на пост Президента України, що свідчить про обов’язкову належність такого кандидата до певної політичної партії.

Відповідно до ст.2 Закону України «Про політичні партії в Україні», політична партія – це зареєстроване згідно з законом добровільне об’єднання громадян – прихильників певної загальнонаціональної програми суспільного розвитку, що має своєю метою сприяння формуванню і вираженню політичної волі громадян, бере участь у виборах та інших політичних заходах.

Шляхом визначення у ч.1 ст.47 Закону України «Про вибори Президента України» переліку суб’єктів, які мають право вносити грошову заставу, а саме виключно політичні партії, Верховною радою України встановлені обмеження для громадян, які не є членами політичних партій, що є порушенням норм, закріплених ч.2 ст.24 Конституції України.

Відповідно до приписів ст.22 Конституції України, права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними.

Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані.

При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Таким чином, шляхом прийняття Закону України «Про вибори Президента України» та встановлення у ч.1 ст.47 вказаного нормативно – правого акту додаткових майнових обмежень, у вигляді грошової застави, громадянин України, який не має власних коштів у розмірі 2 500 000 грн. та не є прихильником певної загальнонаціональної програми суспільного розвитку політичної партії, не може реалізувати своє конституційне право бути обраним на пост Президента України, що є порушенням ст.ст.22, 103 Конституції України та свідчить про звуження обсягу існуючих прав.

Майнові вимоги (обмеження), встановлені ч.1 ст.47 Закону України «Про вибори Президента України» вказують на те, що на пост Президента України може претендувати лише заможний кандидат, а не звичайна людина з народу, що є неприпустимим у демократичному суспільстві, тому як можливість бути обраним на таку державну посади є виключно у людини або політичної партії з мільйонними статками, що є порушенням ст.5 Конституції України, відповідно до вимог якої ніхто не може узурпувати державну владу.

Загальною декларацією прав людини, проголошеною Генеральною Асамблеєю Організації Об’єднаних Націй 10 грудня 1948 року закріплені наступні права людини:

– стаття 2: «Каждый человек  должен  обладать  всеми   правами   и   всеми свободами,  провозглашенными настоящей Декларацией,  без какого бы то ни было различия,  как-то в отношении расы,  цвета кожи,  пола, языка, религии, политических или иных убеждений, национального или социального происхождения,  имущественного,  сословного или  иного положения».

– стаття 7: «Все люди равны перед  законом  и  имеют  право,  без  всякого различия,  на равную защиту закона. Все люди имеют право на равную защиту от какой бы то ни было дискриминации,  нарушающей настоящую Декларацию,  и  от  какого бы то ни было подстрекательства к такой дискриминации».

– стаття 21:             «п.1  Каждый  человек имеет право принимать участие в управлении своей  страной  непосредственно  или  через  посредство   свободно избранных представителей.            п.2 Каждый    человек    имеет   право   равного   доступа   к государственной службе в своей стране.            п.3 Воля народа должна быть основой власти правительства;  эта воля   должна   находить   себе   выражение   в   периодических  и нефальсифицированных  выборах,  которые  должны  проводиться   при всеобщем  и равном избирательном праве,  путем тайного голосования или  же  посредством  других  равнозначных  форм,   обеспечивающих свободу голосования».

– стаття 8: «Каждый человек имеет право на  эффективное  восстановление  в правах  компетентными национальными судами в случаях нарушения его основных прав, предоставленных ему конституцией или законом».

Згідно правової позиції Конституційного суду України, викладеної у п.9 мотивувальної частини Рішення № 3-рп/2003 від 30.01.2003, правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови,  що воно  відповідає  вимогам  справедливості  і  забезпечує ефективне поновлення в  правах.  Загальною декларацією прав людини 1948 року ( 995_015 ) передбачено,  що кожна людина має право  на  ефективне поновлення  в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав,  наданих їй конституцією  або  законом (стаття  8).  Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права ( 995_043 ) (стаття 2) і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод ( 995_004 ) (стаття 13). Право на судовий захист є одним з конституційних прав.

Відповідно до правової позиції Конституційного суду України, викладеної у Рішенні № 4-рп/2014 (справа № 1-5/2014) від 22.04.2014, (пункт 2.1) в Україні визнається і діє принцип верховенства права; права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними; громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом (частина перша статті 8стаття 21частина перша статті 24 Конституції України).

Права і свободи людини і громадянина захищаються судом; кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб (частини першадруга статті 55 Основного Закону України). Відмова суду в прийнятті позовних заяв, скарг, оформлених відповідно до процесуального закону, є порушенням права на судовий захист, яке за статтею 64 Конституції України не може бути обмежене (абзац другий підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2010 року № 3-рп/2010).

У Міжнародному пакті про громадянські і політичні права 1966 року передбачено, що усі люди є рівними перед законом і мають право без будь-якої дискримінації на рівний захист законом (абзац перший статті 26).

(пункт 2.2) Здійснення судочинства на засадах, визначених в Основному Законі України, – це конституційна гарантія права кожного на судовий захист. 

Відповідно до правової позиції Конституційного суду України, викладеної у п.3.1 мотивувальної частини Рішення № 3-рп/2010 від 27.01.2010,  згідно  з  Конституцією  України  ( 254к/96-ВР ) права і свободи людини та їх гарантії  визначають  зміст  і  спрямованість діяльності  держави,  головним  обов’язком  якої  є  утвердження і забезпечення прав  і  свобод  людини  (частина  друга  статті   3) ( 254к/96-ВР );  органи законодавчої,  виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених  Конституцією  України ( 254к/96-ВР  )  межах  і  відповідно  до законів України (частина друга статті 6) ( 254к/96-ВР ); в Україні визнається і діє принцип верховенства  права,  звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод  людини  і  громадянина  безпосередньо  на  підставі Конституції України   (   254к/96-ВР  )  гарантується  (стаття  8) ( 254к/96-ВР ).

Основним Законом України ( 254к/96-ВР ) передбачено, що права і  свободи  людини  і  громадянина  захищаються   судом;   кожному гарантується   право   на   оскарження   в  суді  рішень,  дій  чи бездіяльності   органів   державної   влади,   органів   місцевого самоврядування,  посадових і службових осіб (частини перша,  друга статті 55) ( 254к/96-ВР ). Відмова суду в прийнятті позовних заяв, скарг,  оформлених  відповідно   до   процесуального   закону,   є порушенням права на судовий захист,  яке за статтею 64 Конституції України ( 254к/96-ВР ) не може бути обмежене.

За   правовою   позицією Конституційного Суду України “правосуддя за своєю суттю визнається таким  лише за умови,  що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах” (абзац десятий пункту  9 мотивувальної частини  Рішення від 30 січня 2003 року N 3-рп/2003) ( v003p710-03).

Таким чином, вимога закріплена у ч.1 ст.47 Закону України «Про вибори Президента України», наступного змісту: «грошова застава вноситься партією, яка висунула кандидата на пост Президента України, або кандидатом на пост Президента України у безготівковому порядку на спеціальний рахунок Центральної виборчої комісії (після початку виборчого процесу та до подання документів Центральній виборчій комісії для реєстрації) у розмірі два мільйони п’ятсот тисяч гривень», встановлена Верховною Радою України з перевищенням повноважень, визначених ч.6 ст.103 та п.20 ч.1 ст.92 Конституції України, чим порушені права громадянина України гарантовані ст.ст. 8, 21, 22, 24, 38, 103 Конституції України, а також права закріплені у ст.ст. 2, 7, 21 Загальної декларацієї прав людини, проголошеної Генеральною Асамблеєю Організації Об’єднаних Націй 10.12.1948 року, у зв’язку з чим положення ч.1 ст.47 Закону України «Про вибори Президента України» суперечать Основному закону України та Загальній декларації прав людини.

Leave a Reply

Your email address will not be published. Required fields are marked *