Схоже, під словом “реформи” команда Зе-популістів розуміє тотальний та остаточний розпродаж української держави.

Все, що приносить користь, прибуток, додану вартість, має відійти “приватному власнику”. Міні-тенденцію такої політики ми мали змогу бачити на місцевому рівні: пустишки, злочинці та мародері, яки прийшли до влади в органах місцевого самоврядування, протягом 20 років не спромоглися ЗБІЛЬШИТИ майно громади та надходження до бюджету, ПОКРАЩИТИ стан комунальної інфраструктури та соціального захисту. Все що вони робили – це приватизували та розпродавали суспільну власність та землю на користь обмеженого зацікавленого кола осіб.

Ми знаємо, що доходи від прибуткового комунального підприємства надходять до бюджету в повному обсязі. Цей дохід розподіляється відповідно потреб місцевої громади, тобто – “соціалізується”. Від цього виграють ВСІ МЕШКАНЦІ. Прибуток від ПРИВАТНОГО підприємства, яке продає послуги або користується суспільною інфраструктурою, потрапляє ВИКЛЮЧНО в гаманець однієї особи. А в бюджет потрапляє лише невеличка частка від нього у вигляді податку

В мене питання – чи знає “команда реформаторів” що таке ДОДАНА ВАРТІСТЬ? Чому так важливо створювати продукцію з високою доданою вартістю, особливо, якщо вона створюється ДЕРЖАВНИМИ (або комунальними на місцевому рівні) підприємствами? Чим вища додана вартість продукції, виробленої в країні, тим країна багатша, а її економіка сильніша.

Чи знає “команда реформаторів” що таке ЗАСОБИ ВИРОБНИЦТВА? В боротьбі за які виникали революції? Позбавляючи державу засобів виробництва (до яких належить і ЗЕМЛЯ), залишаючи їй тільки сервісні функцій – мрія “лібертаріанців”, ви позбавляєте її можливості створювати продукцію з високою доданою вартістю, яка “соціалізуються” на користь всього народу. Умовно кажучи, ви залишаєте державу з голою дупою.

Чи вивчала “команда реформаторів” економічну історію, зокрема розвиток азіатських країн, який дуже добре досліджений в книзі “Азіатская модель управления”, Джо Стадвела? Напевно ні. Бо тоді в вони знали, що шлях до економічного розвитку полягає виключно в ІНДУСТРІАЛІЗАЦІЇ країни, а не феодалізації, або “діджиталізації”. А ефективність підприємств залежить він ефективності менеджерів та працюючих державних інституцій, а не ФОРМИ ВЛАСНОСТІ.

Це основи, які треба розуміти, якщо ти береш на себе відповідальність керувати економічною політикою. Але ти, хто приходить до влади в Украіні, чомусь відразу уявляє себе розумнішими за інших. Державники від “Зе”, які планують остаточно завершити розпродаж нашої країни або відверті невігласи, або злочинці.

І головне, а чи аналізувала “команда реформаторів” наслідки попередньої приватизації? Скільки з них стали ефективними, cкільки зникло взагалі та вирізано на метал? Скільки знаходиться на цієї межі? Чи збільшились надходження в бюджет, соціальний захист, добробут населення? Скільки з приватизованих підприємств здатні сьогодні існувати без державної підтримки? Скільки з них пройшли модернізацію?

Загалом – скільки неефективних менеджерів державних підприємств понесли відповідальність за розкрадання державних коштів та державного майна… для того щоб зрозуміти, що держава хоча б має волю з цим боротися. Схоже, що приватні власники дозволяють собі сьогодні навіть гірші речі: їх дії стосовно бюджету, закону, довкілля та працівників сьогодні – це суцільне, неконтрольоване СВАВІЛЛЯ! Якщо держава не здатна приборкати знахабнілих приватних власників та намагається збільшити їх кількість, виникає питання, в інтересах кого вона взагалі працює?

Ми хочемо почути відповіді на ці питання, а не загальні гасла про “неефективність державних підприємств”.

Все що відбувається зараз має одну стислу назву – ДЕРЖАВНА ЗРАДА.