Міхал Козак:

Я пов’язав своє життя з Україною 15 років тому, а з 2008 року живу тут постійно. Позаду 2 місяці переховування від росіян в окупованому Криму в 2014 році, позаду 3 місяці життя навесні 2022 року в “погребі” – сирій комірчині для банок з консервацією під підлогою кухні будинку в Миколаєві, який обстрілювали росіяни. Наважуся сказати, що я знаю Україну не так вже й погано.

Я познайомився з Максимом Голосним у 2012 році, коли як міжнародний спостерігач спостерігав за виборами до українського парламенту – Верховної Ради. Тоді він, балотуючись як незалежний кандидат, переховувався від людей режиму Януковича, які, розлютившись, заявили, що посадять його за ґрати, і що “якщо він коли-небудь вийде з-за них, то тільки як рослина”.

Що їх так розлютило? Плакат з бабусею, яка повідомляє, що переписала дачу на кота, бо дізналася, що її онук проголосував за Партію регіонів. Малюнок бабусі з котом – мем, з яким сьогодні знайомий, мабуть, кожен, хто живе на Дніпрі, але мало хто знає, що його автор – Максим Голосний. Свого часу його врятував розголос справи.

Здавалося б, з падінням режиму Януковича ці методи відійдуть у минуле. Але виявляється, що ні.

Максим Голосний виявив, що дефіцитне обладнання – безпілотники – розкрадається, що польська військова допомога Україні розбазарюється. І він наважився сказати про це вголос, вимагаючи порушити кримінальне провадження у цій справі. Йому поставили перед вибором – закрити очі на злодійство і спокійно жити в тилу на посаді завідувача обкраденої бази, або бути посланим, як розвідник, “туди, звідки не повертаються”. А за те, що він “зім’явся”, його зганьбили, відібравши зброю.

Він не відступив і продовжує вимагати притягнення до відповідальності людей, через злодійкуватість і недбалість яких солдати були позбавлені необхідного для ведення бойових дій спорядження. Минулого року 23-тя бригада воювала в Запоріжжі, зазнавши там важких втрат. Кілька солдатів загинули через те, що їм не видали безпілотники – замість того, щоб відправити їх на фронт, вони пролежали на складі, звідки їх вкрали. Максим Голосний не хотів закривати на це очі, тому, як колись для режиму Януковича, так і тепер для корумпованого командування, він став “проблемою”, яку потрібно вирішити.

Тож командування 23-ї бригади зважилося на огидний вчинок – фактично оголосило, що Максим Голосний загинув від рук ворога, бо саме так треба перекладати “йдеш у розвідку, звідки не повертаєшся”.

Ще є час, це ще можна зупинити, але для цього потрібна мужність чітко і голосно сказати – така Україна, в якій корумповані негідники боягузливо, від рук ворога, який вторгся в країну, здійснюють цинічне вбивство чесної людини, не варта ні боротьби, ні допомоги.

Міхал Козак

To jeszcze kamyczek do dronowego ogródka. Michała Kozaka znam osobiście 22 lata (sic!). I wiem, co mówi.👇👇👇

Tu mój komentarz do sprawy. Możesz go wykorzystywać w każdy sposób. Podpisałem sie pod nim i biorę za niego pełną odpowiedzialność.

Z Ukrainą związałem się 15 lat temu… pic.twitter.com/QjXgvyH2N7

— Karolina Baca-Pogorzelska (@PogorzelskaBaca) January 26, 2024