Активіст Олег Мужчиль, який був вбитий у Києві під час спецоперації СБУ, став справжнім героєм дня. Скандал з цим загадковим вбивством не може затьмарити ні цирк у ВРУ, ні кудахтання “потрохоботів” Мінстеця.

“Лісника” зразу почали порівнювати з Сашком Білим, якого у минулому році вбили стерв’ятники пахана МВС Авакяна.  Олег Мужчиль був майстром слова, але його остання велика стаття заслуговує більше уваги, ніж дописи у Фейсбуці. “Правдиві новини” публікують текст без коментарів.

ПРАВИЙ СЕКТОР – ПАСТКА ДЛЯ ПАТРІОТІВ?

Влада – головний ресурс будь-якої політичної сили, що РЕАЛЬНО, а не лише на словах, хоче щось змінити в державі. Без влади жодні партійні програми не можуть бути реалізовані на рівні держави, хай хоч вони сто разів прогресивні і реалістичні.

Є лише два шляхи отримати владу: мирний парламентський, тобто шлях виборів за встановленим правлячим режимом законами – і революційний, силовий, всупереч цім законам.

Відмова ж від обох цих шляхів, як то зробив “Правий сектор”, автоматично означає і повну відмову від боротьби за владу, а отже – і відмову від реалізації своєї партійної програми державотворення. Тобто, “Правий сектор” практично напряму заявив, що його “державницька” програма – не більш ніж популіський піар-хід для власної розкрути в очах своїх адептів. Саме адептів, а не всього народу, бо відмова і від виборів, і від революції – означає і відмову від популяризації цієї програми серед широких мас. Що ми, до речі, й спостерігаємо: практична повна відсутність агітаційно-пропагандивної роботи в масах.

Втім, чи є що “Правому сектору” нести в маси, окрім загальних фраз про “патріотизм”, “націоналізм”, “незалежність”, “український шлях” та “національну ідею”?

Відкриваємо Програму “Правого сектору” на його офіційному сайті: http://pravyysektor.info/programa.html

І що ж ми бачимо? А бачимо ми суцільні абстракції, написані так, що кожен може вкласти в них свій смисл. Це – класична маніпулятивна метода професійних політичних популістів, кримінальних шахраїв, комівояжерів та проповідників сучасних релігійних сект. Всіх їх об’єднує одна річ: використання так званої “мілтон-мови” (від ім’я видатного психіатра-гіпнотизера Мілтона Еріксона), на яку спираються методи маніпуляції та навіювання в NLP.
Спочатку йдуть загальні, не прив’язані ні до чого матеріального, пункти щодо “Бога”, “Народовладдя”, “Свободи”, “Національної ідеї” і т.п., котрі неможливо жодним чином виміряти, а отже – неможливо якось конкретно з ними працювати.

Втім, далі починаються пункти, котрі потребують жорсткої конкретики, бо від того залежить найфундаментальніші речі державотворення будь-якої країни.

АЛЕ Й ТУТ – СУЦІЛЬНІ ЛОЗУНГИ І АБСТРАКЦІЇ!

Національна безпека й оборона: у “націоналістів” і “патріотів” в країні, яка вже півтора роки воює, в програмі навіть не вказані головні небезпеки, що загрожують державі! Все, що ви можете там побачити, це сентенція в стилі Віталія Кличка: “Насправді надійно гарантувати безпеку України може тільки сам український народ, об’єднаний українською національною ідеєю, і тільки у власній державі. Якщо влада не виявляє і не карає ворогів нації та держави, – значить, вона сама є ворогом нації та держави”.

Тобто, народ буде бити невідомого ворога “національною ідеєю”. Хтось знає, з якого кінця і яким калібром та “національна ідея” заряджається і які її ТТХ? Яку кількість тієї “ідеї” повинні виготовити українські підприємства? Чи може ми її закупимо за кордоном? :-)
Жодного слово про військову доктрину, без якої взагалі армія існує лише в Україні :-)
Жодного слова про ядерну зброю. А без неї неможливо забезпечити реальну зовнішню безпеку, якщо в ПС вважають участь у світових військових альянсах “небезпечною і згубною для України політикою”.

Яка армія планується: контрактна, загально-призовна, комбінована? Що з загонами національної самооборони? Що з озброєнням населення?
Нічого цього в цій “програмі” й близько немає. Це навіть не популізм, а повний дилетантизм!

Більш того, навіть кримінал-олігархат, який пролив море крові на Майдані і розпалив вогнище сепаратизму та російської інтервенції – ТАКОЖ НЕ РОЗГЛЯДАЄТЬСЯ ЯК ЗАГРОЗА НАЦІОНАЛЬНІЙ БЕЗПЕЦІ!

Економічна політика: у “націоналістів” – ЖОДНОГО слова про деолігархізацію економіки і жорсткий державний контроль над стратегічними підприємствами, банківським сектором та природними монополіями. І це в країні, в якій практично все це належить олігархам, котрі вижимають з українського народу останні соки!

Жодного слова про податки – які граничні їх межі, для кого вони будуть зменшені, для кого – збільшені? Які сфери економіки вважати пріоритетними, які – дотаційними? Як, на яких умовах, в які сфери і чи взагалі будуть залучатися іноземні інвестори? Що робити з багатомільярдними зовнішніми боргами, які олігархат повісив на шию простим українцям? Які відношення з міжнародними лихварями на зразок МВФ?

Соціальна політика: знову ж – суцільні абстракції. Все що ми тут можемо взнати, це: “В основу соціальної політики покладаємо принципи національної солідарності, справедливості та відповідальності у взаєминах громадян із державою, власників із найманими робітниками, працездатного та непрацюючого населення”.

Панове “націоналісти” – ЯК, хоча б тезисно, ви то будете робити? Без відповіді на це запитання – це не програма, а туалетний папір. Та й то – лише якщо ви її надрукуєте на тому папері.
Яка мінімальна зарплатня та пенсія? Що з підтримкою малозабезпечених, інвалідів та сім’ям, що втратили годувальників (в нас війна, не забули, панове “патріоти”)? Що з допомогою держави при народжені дитини? Що з профспілками? І т.д.  і т.п.

Така ж сама псевдо-націоналістична абстракція йде й далі, аж до кінця цієї “програми загальних фраз”.

Для прикладу, ось як виглядає СПРАВЖНЯ програма українських націоналістів, написана тоді, коли український націоналізм вів боротьбу на смерть, без особливої надії на перемогу, а не в безпечних партійних офісах – суцільна конкретика, чітке визначення і ворогів, і завдань держави.
ВИСНОВОК: цю програму писали люди або повністю незнайомі не те що з українським націоналізмом, а й взагалі з основами ідеологічно-політичної роботи.
Або ж – свідомі маніпулятори-популісти, які цілеспрямовано вихолостили цю програму до рівня беззубої маніпулятивної агітки, абсолютно безпечної для правлячого в Україні кримінал-олігархічного режиму.

Це виглядає тим більш підозріло, враховуючи над-теплі стосунки керівника ПС – Д. Яроша з СБУ, який відкрито заявив: “Я думаю, що стільки людей, скільки дав у СБУ “Правий сектор” після Революції, жодна організація не дала” – і це при тому,  що кількість політичних в’язнів-патріотів за правління Порошенко вже давно більша, ніж за всі роки незалежності України!
Мало того, йде відкрите вербування саме в цю спецслужбу (головна мета котрої з першого дня її існування була боротьба з політичними противниками режиму) членів ПС на офіційному сайті Правого Сектора:
Такого не було в ЖОДНІЙ українській політичній чи громадський організації за всю історію сучасної української державності!

То ж виникає закономірне питання: “Правий сектор” – то революційна організація націоналістів та патріотів України, чи лише хитра пастка, мета якої – взяти під контроль кримінально-олігархічного режиму сили, що становлять для цього режиму реальну загрозу?