В умовах загальних змін функціонування світу, через розвиток інформаційних технологій, відбувається відрив від матеріальної складової в бік її зміщення інформаційною складовою. Переважаючим типом людської поведінки стає мережева поведінка. Виникає новий тип структурності – інформаційна мережа, що руйнує попередній тип структурності, який базувався на територіальній близькості.

Мережеві структури породили мережево-центричну війну (network-centric warfare), головною характеристикою якої стає відхід обов’язковості щодо фізичної концентрації маси в одному місці.

Сила та єдність досягається завдяки інформаційним можливостям, коли усі діючі особи максимально обмінюються інформацією, створюючи таким чином інформаційне домінування:

– інформаційна перевага дає глибше розуміння ситуації;
– дії відбуваються з іншою швидкістю і точністю та досягають масованості ефектів на противагу масованості сили минулого;
– як наслідок, виникає припинення дій супротивника і шок, що зупиняє його стратегію.

Таким чином мережево-центрична війна не потребує концентрації великих сил – у ній беруть участь багато розрізнених учасників.

Вони представляють собою мережу невеликих груп – “роїв”. Подібно до бджіл, вони розосереджені, але об’єднані загальною операційною концепцією та синхронністю в атакуванні цілі.

Це дає можливість “роям” в найкоротший термін сконцентрувати весь свій потенціал на якійсь одній цілі, нанести максимальні збитки та щезнути.

Ціль, що переважає  їх силою та потенціалом, вимушена лише пасивно реагувати на кожен такий дрібний “укус” кожного “рою”, яких – маса, і вони – “тут і не тут, скрізь і ніде”.

Протистояти такій тактиці “роїння”, що має характер скоординованих, розосереджених та всюдисущих дій, невимовно складно, через що в стані ворога виникає внутрішній колапс.

Принципи функціонування “роїв”:

1. Розуміння загальної мети при автономній діяльності на місці.
2. Існування мобільних, тактичних, невиликих за чисельністю груп – “роїв” (від 3-х до 20-30 чоловік).
2. Розосередження, швидкість та оперативна координація дій.
4. Точна ідентифікація ворожих об’єктів та їх потенціалу.

Кожен “рій” обирає для себе “здобич” (ціль) за своїми параметрами діяльності: від явочного шляху та прямої дії до інформаційної роботи та правозахисту.

Фазами ведення дій є:

1. Вибір об’єкту;
2. Збір інформації;
3. Планування;
4. Нанесення удару.

При цьому не треба забувати два головних принципи:
– дистанційність (тримання ворога на відстані).
– асиметричність (ефективні синхронізовані “укуси” в найбільш уразливі місця ворога).

Як зазначив Джон Аркілла, професор оборонного аналізу Вищої військово-морської школи США: “Ті, хто має справу з бджолиними роями, отримають поразку, якщо використовуватимуть проти них великі сили. Рій легко вислизає від таких ударів та боляче жалить”.

Найкращим прикладом збройних сил, які складалися з великої кількості малих одиниць, що воювали проти ворогів усіх розмірів, був римський легіон.

Маніпули легіонерів (лат. “жменьки”) у своїх гнучких формаціях у вигляді шахівниці перемагали, як масивні та неповороткі фаланги традиційних ворогів, так само і вміло розправлялись із розрізненими групами варварських племен.

Сергій Чаплигін, Molotoff.info