У вівторок 5 листопада має бути підписана угода про розподіл продукції на Олеській площі. Друга за прогнозними ресурсами вуглеводнів, але перша за гучністю суспільного розголосу.

Угоду мають скласти американський Chevron та, з боку України, малозрозуміла структура “Надра Олеська”. Остання є спільним підприємством державної компанії “Надр України” та напівкорупційного утворення “СПК-Геосервіс”, яке є офіційною часткою “Сім’ї” в розподілі майбутніх вуглеводнів.

Минулої середи остаточний проект був схвалений Кабміном, але після цього пішов на чергове доопрацювання. Що цікаво, цього разу не до Міненерговугілля, очолюваного Едуардом Ставицьким, який є “сімейним відповідальним” за угоди про розподіл продукції. Проект угоди цього разу отримав теж “сімейний” міністр фінансів Юрій Колобов.

Вочевидь, за підсумками перегляду в документі з’являться невеличкі правки. Напередодні міністерства юстиції та фінансів видали довгий перелік зауважень до тексту угоди про розподіл продукції. Чи будуть вони прийняті усі – невідомо. Мабуть, лише невеличкі – адже в іншому разі їх довелося б узгоджувати з американським Chevron.

В розпорядженні ЕП є зауваження різних міністерств до тексту угоди.

Натисніть для збільшення

Після вивчення цих документів, у нас склалися два стійкі враження. Перше – схоже, остаточне усвідомлення багатьох цифр і формул документу відбулося лише наприкінці жовтня. Тобто, вже після голосування документу в Івано-Франківській та Львівській обласних радах. Друге – чиновники спробували мінімізувати відповідальність держави в рамках угоди.

Остаточний текст угоди, яка має бути підписана у вівторок 5 листопада, поки що не “витік” з кабінетів. Але ось невеличкий рейтинг гучних новин, про які ми можемо дізнатися після урочистого підписання і святкового рукостискання.

1. Обласні ради нічого не отримають

Мова про 10% від державної частки вартості вуглеводнів, які мали б залишитися в обласних бюджетах на вирішення нагальних питань. В Мінфіні вважають, що домовленості про 10% виручки від державної частки не є предметом угоди, тому їх треба вилучити.

Власне, звідси і новина про те, що поправки до Бюджетного кодексу не враховують такої можливості. Нинішня редакція бюджетного кодексу такого сценарію дійсно не передбачає.

Цікаво, за що голосували франківці та львів’яни?

Фото nr2.com.ua

2. Реальна частка держави може виявитись смішною – 13,55%

Згідно розрахунків Мінфіну, за 50 років дії угоди реальна частка держави в товарній продукції не перевищить 13,55%.

Чи це можна вважати зрадою національних інтересів України? Та ні, як можна таке подумати?

Можна було б припустити, що певні кошти Chevron сплатить наперед “живими” грошима – це так звані “бонуси”. Але ні. Як ми побачимо нижче, цих грошей Україна також не отримає.

Отже, 13,55% – це скоріше за все вдале налагодження вдалого співробітництва із США. Чи не в обмін на кредити МВФ? Чи не в обмін на мовчазну підтримку Віктора Януковича?

Ще однією неприємністю в Міністерстві фінансів вважають прописаний механізм індексації витрат, яка проводиться в кожному кварталі (0,25 LIBOR + 5%). Умовно кажучи, в 2014 році Chevron витратив 10 мільйонів. А через п’ять років вони будуть враховуватись як майже 13 млн. А на десятий рік це вже майже 17 млн.

Причому, ці додаткові 7 мільйонів американці ніколи не витратять. Зате Україна не зможе отримати свій мізерний прибуток 13,55% до тої самої миті, поки Chevron не повернее “витрачені” кошти. З врахуванням того, що “витрати” американців зростатимуть більше із кожним новим роком (таке диво пояснюється статистичним ефектом “складного відсотку” – чиста математика), Україна свої прибутки не побачить ніколи!

Наші розрахунки є умовними. А ось реальні цифри.

На думку фахівців Мінфіну, запропонований механізм “суттєво завищує витрати нафтогазової діяльності”. Так, згідно їх розрахунків 350 млн дол, які можуть бути витрачені на геологічні дослідження через 5 років трансформуються в 584 млн дол. Тому Мінфін пропонує застосовувати механізми індексації витрат за схемами, які використовуються під час залучення кредитних ресурсів від міжнародних фінансових організацій.

Що це за механізм, ми не знаємо. Але напевно в Мінфіні краще оперують цифрами, ніж у Межигір’ї та Мінекології.

Угода пішла на доопрацювання до Мінфіну. Фото cyprusrussianbusiness.com

3. Під загрозу поставлені інвестиції в соціальний і промисловий розвиток місцевих громад

Дивно, якщо б ці витрати геть зникли з умови. Адже іноземні компанії завжди погоджуються на певні витрати, які призначені для тих населених пунктів, які розташовані у безпосередні близькості від ділянок видобування. А потім компенсують ці витрати за рахунок того, що видобувають з надр.

Текстом угоди передбачено 0,5 млн дол для громад на стадії геологічної розробки і 1 млн дол після досягнення показників комерційної доцільності. Кошти мізерні. Для розуміння, на них неможна навіть збудувати середню школу.

Мінфін вважає неприпустимим компенсувати ці витрати за рахунок видобутих вуглеводнів і включати до податкових витрат.

І справді, громадам об’єктивно буде нанесено величезну шкоду, адже велика кількість земель буде зіпсована, а грунтові води – забруднені. Це сумна дійсність, а не російська пропаганда. Тож, якщо Chevron і без того отримає 86,66% прибутків, можна компенсувати громадам такі крихти.

Чи залишаться ці “соціальні пункти” в кінцевому варіанті поки що невідомо.

4. Уряд відмовляється приймати закони та нормативно-правові акти

В угоді є окремий розділ, яким визначається перелік законів і нормативно правових актів, які мають діяти до початку дії угоди.

Мінюст просто запропонував вилучити декілька таких пунктів, зокрема, щодо підзаконних нормативно-правових, які стосуються вже прийнятого Закону України від 2 жовтня 2012 року № 5412-VI “Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо врегулювання окремих питань оподаткування”. В свою чергу, Мінфін поінформував довідково, що Верховна Рада 24 жовтня поточного року “прокотила” законопроект №2288а, який включав пропозиції компанії Chevron.

Міністр екології Едуард Ставицький є відповідальним за сланцеві угоди

5. Бонусів не буде!!!

Даною угодою не передбачено сплати жодного бонусу. Тобто, Україна не отримає “живими” грошима від Chevron нічого – аж доки не почнеться промисловий видобуток.

Як відзначають в Мінфіні, це “не узгоджується із принципами укладання угод про розподіл продукції, які вживаються у міжнародній практиці”. Як бачимо з наведених вище прикладів, міжнародну практики можна дотримуватись лише коли це вигідно.

Цікаво, які відмітки з математики отримував у школі міністр екології Едуард Ставицький? А його патрон Віктор Янукович?

6. Земля

Пропонується виключити формулювання “шляхом викупу для суспільних потреб”, і змінити його відчуження для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності”.

Закон “Про відчуження земельних ділянок, інших об’єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності” розкриває цей термін як “перехід права власності на земельні ділянки, … які перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, за плату в державну чи комунальну власність шляхом їх викупу чи примусового відчуження для потреб держави, територіальної громади, суспільства в цілому”.

Разом з цим, виключаються формулювання про дотримання принципів справедливості, недискримінації, консультацій і справедливу ринкову компенсацію на підставі того, що все це не є предметом угоди. До того ж, ці принципи перелічені в законі.

Цікаво, яку компенсацію отримають власники земель, на які прийде Chevron?

Фото nr2.com.ua

7. Мовчазна незгода

Це справжня інновація. Широко відомим є принцип “мовчазної згоди”, коли вважається, що сторона згодна з діями іншої в разі, якщо не надійшло заперечень чи зауважень. В Україні зробили справжній прорив – “мовчазна незгода”.

Мінюст пропонує використовувати саме його в разі, якщо Державний уповноважений орган не надав відповіді або не запропонував зустріч для проведення обговорень.

8. Усушка, утруска

В проекті угоди міститься пункт який надає оператору угоди право використовувати видобуті вуглеводні у виробничому процесі. “Вуглеводні можуть бути втрачені при спалюванні, продувці, усадці, випаровуванні або в інший спосіб. Оператор не несе відповідальності за будь-яку таку втрату”.

І Мінюст, і Мінфін звернули увагу на цей пункт, і запропонували внести зміни і уточнення. Інакше одного дня ми дізнаємось, що 5% чи навіть 10% видобутого газу втрачається під час видобутку.

9. Вхід – 5 гривень, вихід – 10 гривень

Угодами про розподіл продукції передбачена можливість виходу з проекту на початковій стадії – в разі, якщо геологічні дані не підтверджують наявність комерційних обсягів вуглеводнів.

В обмін на це право, закордонні компанії погоджуються ризикувати своїми грошима, і вносить технології, яких в держави немає.

Але в Мінюсті так не вважають. На думку міністерства, вийти з проекту можна лише за згодою сторін.

Мапа родовища, яке хоче розробляти Chevron. Фото zbruc.eu

10. “З метою захисту інтересів держави”

Дуже розповсюджене формулювання в зауваженнях міністерств. Як правило за ними йдуть пропозиції про виключення наступних формулювань: “забезпечує”, “зобов’язується”, “в наданні якого не повинно бути необґрунтовано відмовлено”.

Що це за випадки? Інвестори в тексті угоди розставляють свого роду “запобіжники”, які б не давали державним органам затримувати роботу над проектом з незрозумілих причин. Такі формулювання дуже методично запропоновано виключити з угоди Мінюстом.

“Це типовий бюрократичний хід, але він посилений тим, що був досить сильний спротив з боку місцевих громад, – вважає Михайло Гончар, директор енергетичних програм центру “Номос”. – Видобуток сланцевого газу пов’язаний з більш високим рівнем ризику, ніж газу щільних порід на Юзівській площі. Ризики в межах припустимого, але необхідні більші обсяги гідророзриву, тому, теоретично, ризики дещо вищі. Тому не виключено, що це перестраховка з боку влади. Радше за все, з одного боку це результат переляку, з іншого – невміння і незнання, як цьому сприяти”.

Різність у підходах до підписання угоди між Shell та Chevron експерт схильний пояснювати більш довгостроковою роботою в Україні першої компанії, яка досить добре вивчила місцевий ринок, місцевий стиль влади і роботи. На противагу Shell, Chevron діяв шаблонно, і розраховував на автоматичне вирішення проблем.

Разом з тим, як зазначив Михайло Гончар, якби такий самий підхід був би в Азербайджані, щодо “контракту століття” підписаного ще в 1994 році, то про каспійську нафту досі б міркували лише теоретично.