Попри те, що результати ще не оголошені, можна вже робити деякі висновки з експерименту, в якому я знову прийняв участь, щоб протестувати себе і суспільство.

По моєму округу громадяни більшістю голосів вибрали запеклого антимайданівця, політичного пристосуванця – колишнього члена партії “Укроп”, а до цього – “Україна Майбутнього”, який як “безпартійний” йшов цього разу під прапорами “Слуги народу”. Не дивлячись на чисельні порушення: виборчий фонд був відкритий ще до того, як його офіційно оголосили кандидатом, а його агітація була визнана в судовому порядку незаконною.

Варто визнавати правду, якою б вона не була. Я завжди роблю це сам і відверто звертаюсь до людей. Навіть друге місце по Петриківському району та 4-те місце загалом по округу – це не перемога. Це поразка. Моя, суспільства і країни. Бренд “Слуга Народу” був ключовим фактором для людей, які все ще вірять телевізору.

Але особливо мені шкода за єлизаветівців. За мене віддали голоси 494, за Сергія Демченко від ЗЕ-команди 352. Майже половина! Складається враження, що саме ей кандидат, який жодного разу не з’явився на окрузі, не прийняв участі в дебатах, не проживає ані в Петриківському районі, ані взагалі на Дніпропетровщині, робив найвищі соціальні стандарти в країні, ремонтував та прибирав дороги, відновлював освітлення, покращував стан місцевого бюджету з якого потім надавалась матеріальні допомога, відстоював ваші права на місцевому та державному рівні, робив наше село відомим на всю країну. Простіше кажучи – рвав дупу за Єлизаветівку. Це ваша оцінка моєї роботи чи роботи Демченко? Я звітувався перед вам щомісяця на сесіях та у соцмережах. Був абсолютно прозорий та доступний. Я живу поруч з вами, а цього “слугу” ви ніколи не побачите наживо в своєму житті! Я можу зрозуміти будь-яку виборчу дільницю, але не Єлизаветівку. Навіть враховуючи кількість моїх ворогів, для яких “чим гірше, ти краще” – це не той результат, на який я розраховував в своєму селі. Сподіваюсь, вам хоча б було цікаво протягом 9-ти років дивитись мій “серіал”, на основі РЕАЛЬНИХ ПОДІЙ боротьби за односельців і країну, в прагненні кращого життя.

Хочу подякувати всім, хто мене підтримав, але з будь-якої ситуації треба робити висновки.

Дехто витратив на вибори мільйони гривен, щоб здобути майже такий самий результат як у мене. Я не витратив ані копійки. Але щоб дійти цього моменту, я витрачав найважливіший ресурс – час свого ЖИТТЯ. Результати волевиявлення кажуть про те, що не варто займатися громадською діяльністю, не варто боротися за порушені права громадян, не варто впроваджувати безпрецедентні соціальні стандарти, не варто робити реформи. Люди все одно обирають обгортку, замість цукерки – проголосують за черговий тимчасовий політичний проект, напханий пустишками та пройдисвітами.

І що гірше за все – я не розумію як це можна змінити. Я на власному досвіді довів, що зміни можливі, якщо їх впроваджують щирі, небайдужі люди. Але я не хочу займатися справою, яка не цінується та не приносить результату. Моя робота на посаді сільського голови всі ці роки – це подолання штучних перешкод, створених діями та бездіяльністю система та тих людей, що її уособлюють. Свій рівень сільського голови я давно вже переріс, дізнався як працює система і все довів, собі та іншим. Я хочу змінити систему і знаю як, але, на жаль, суспільство не дає мені повноважень. Я вважаю, що наш народ мудріший за Голосного, тому найближчим часом я залишу пост сільського голови. Я маю достатній пасивний дохід в новому для країни статусі – криптопенсіонера. Планую займатися бізнесом, проектами, які мене цікавлять та приносять більше користі для родини та країни. Можливо мої юридичні та професійні навички знадобляться в інших сферах діяльності, спрямованих на РЕЗУЛЬТАТ. Робота з людьми та боротьба з системою протягом років без будь-яких перспектив ВИЗНАЖУЮТЬ. А відповідальність за місцеві та загальнодержавні покращення тепер нестиме “слуга народу”. Про всяк випадок, візьміть його телефон…

Максим Голосний