Прохожу курс “Соціально-економічний розвиток сільських територій 2016”.В рамках курса перше завдання:

“Запропонуйте для аграрних підприємств Вашої громади заходи з впровадження ними системи соціальної відповідальності.”

Я тут покумекав, порадився з розумними людьми і дійшов такої думки.

Ніякий приватний бізнес в сучасних умовах добровільно не погодиться на будь які заходи щодо підвищення власної соціальної відповідальності.

Мета любого бізнесу – максимізація прибутку. Брак контролю з боку місцевої влади щодо використання агропідприємствами місцевої інфраструктури та ресурсів (наприклад, доріг чи свердловин) сприймається як певна річ – як те, що є у вільному доступі з часів СРСР. Тобто, важка фермерська техніка розбиває дороги, отримуючи прибутки від використання землі, а орган місцевого самоврядування має їх відновлювати за бюджет.

Тільки ліцензування окремих видів діяльності та вимоги дотримання норм діючого законодавства стримує приватний бізнес від нецільового, надмірного та безвідповідального використання суспільної власності, природних ресурсів та комунального майна для отримання надприбутків.

Де контроль держави над цим питанням послаблений або взагалі відсутній, ми бачимо хижацьке використання природних ресурсів без огляду на сталий розвиток та майбутні покоління. Як приклад – бурштинові республіки та знищення карпатських лісів.

Тому, лише методи законного впливу з боку місцевої влади та стимулювання відповідальних підприємств можуть стати на заваді отримання безконтрольного прибутку на шкоду суспільним інтересам та сталому розвитку.

В числі таких методів – фіскальні (підвищення податку на землю від 3 до 12%), контроль за сплатою екологічного податку, дотриманням природоохоронного законодавства (стан землі, нецільове або надмірне використання природних ресурсів, контроль за викидами, якістю фермерської продукції, надмірним використанням агрохімії) та притягнення до відповідальності або розірвання договорів з недобросовісними користувачами.

Якщо під соціальною відповідальністю розуміти будівництво дитячих садків, комунальної інфраструктури, освітлення, дороги та створення робочих місць, а не покупку футбольного м’яча для місцевої школі один раз на рік, це можливо тільки завдяки розумної фіскальної політики, сплати бізнесом всіх належних податків та зборів у місцевий бюджет та прозоре використання цих надходжень владою відповідним чином.

Головні чинники у цьому процесі – потужний юридичний відділ, рішуче та чесне керівництво органу місцевого самоврядування та депутатський корпус, які будуть створювати сприятливі умови для відповідального бізнесу, корисного громаді, та ставати на перешкоді горлохватів.

Можливо маєте іншу думку?

Вячеслав Горобець