На очі потрапив ось такий цікавий документ. Досить об’ємний документ, який містить багато інформації, зокрема про кількість осіб, засуджених за скоєння злочинів проти здоров’я та життя особи, проти власності та проти громадської безпеки.

Так ось, за 2014-2015 роки кількість осіб, які були засуджені за злочини проти власності (грабіж, розбій, умисне знищення чи пошкодження майна) дорівнює більш ніж 12,5 тисячам. Якщо припустити, що кожний з засуджених скоїв лише по одному епізоду – то ми маємо щонайменше 12,5 тисяч потерпілих, які зазнали протиправного насильства по відношенню до себе та втратили певне майно. При цьому за грабіж у 2014-2015 роках було засуджено більше 10 тисяч осіб, за розбій – більше ніж 2.2 тисячі осіб, а за умисне знищення та пошкодження майна – 132 особи.

Статистика по засудженим у 2014-2015 роках за вчинення злочинів проти життя та здоров’я наступна: загальна кількість – 7383 особи, з них за умисне вбивство – 1633 особи; за умисне тяжке тілесне ушкодження – 3320 особи, за умисне тілесне ушкодження середньої тяжкості – 2290 та за погрозу вбивством – 140 осіб.

Отже, маємо близько 7,4 тисяч постраждалих від посягань на життя і здоров’я, якщо припустити, що кожний з засуджених завдав шкоди лише одній постраждалій особі.

Тобто за два роки було засуджено приблизно 20 тисяч осіб, які скоїли насильницькі злочини і мінімум стільки ж осіб постраждало від цих насильницький дій.

І на цьому фоні маємо звернути увагу на той факт, що за 2014-2015 роки в Україні всупереч приписам чинного законодавства було засуджено більш ніж 6,5 тисяч осіб за ст. 263 КК України – за незаконне поводження зі зброєю, боєприпасами та вибуховими речовинами.

Чому всупереч приписів чинного законодавства спитаєте Ви?

Відповідь на це міститься в диспозиції ч. 1 та ч. 2 статті 263 КК України, якими передбачена відповідальність за “носіння, зберігання, придбання, передачу чи збут вогнепальної зброї (крім гладкоствольної мисливської), бойових припасів, вибухових речовин або вибухових пристроїв без передбаченого законом дозволу” та за “носіння, виготовлення, ремонт або збут кинджалів, фінських ножів, кастетів чи іншої холодної зброї без передбаченого законом дозволу“.

Проблема в тому, що в Україні відсутній закон, який би відносив зброю та боєприпаси до об’єктів цивільних прав, що обмежені в цивільному обороті і на придбання, передачу чи збут яких передбачалося б отримання дозволу.

Відповідно до приписів Конституції України (ст. 13) власність зобов’язує і вона (власність) не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству. При цьому відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Стаття 92 Конституції України встановлює окрім іншого, що виключно законами України визначається правовий режим власності.

У 2004 році набув чинності Цивільний кодекс України, стаття 316 якого визначає, що “правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб”.

При цьому стаття 178 цього ж кодексу визначає оборотоздатність об’єктів цивільних прав та встановлює, що:

Об’єкти цивільних прав (речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага) можуть вільно відчужуватися або переходити від однієї особи до іншої в порядку правонаступництва чи спадкування або іншим чином, якщо вони не вилучені з цивільного обороту, або не обмежені в обороті, або не є невід’ємними від фізичної чи юридичної особи.

Види об’єктів цивільних прав, перебування яких у цивільному обороті не допускається (об’єкти, вилучені з цивільного обороту), мають бути прямо встановлені у законі.

Види об’єктів цивільних прав, які можуть належати лише певним учасникам обороту або перебування яких у цивільному обороті допускається за спеціальним дозволом (об’єкти, обмежено оборотоздатні), встановлюються законом.

Тобто, наразі ми маємо таке:

1. В Україні відсутній закон, який би відносив такі об’єкти цивільних прав як зброя чи боєприпаси до зброї до об’єктів цивільних прав, які можуть належати лише певним учасникам обороту або перебування яких у цивільному обороті допускається за спеціальним дозволом.

2. Маємо факт використання державою власності (зброї та боєприпасів) на шкоду окремій людині, про що свідчить наведена в вищевказаному документі статистика притягнення до кримінальної відповідальності за ст. 263 КК України більш ніж 6,5 тисяч осіб за фактично правомірну поведінку.

При цьому в ВР України ще з грудня 2014 року знаходиться проект Закону України “Про цивільну зброю та боєприпаси” № 1135-1, розгляд якого не відбувається. І чим більше зволікають наші законодавці у вирішенні питання законодавчого врегулювання обігу зброї та боєприпасів, тим більше осіб, які прагнуть мати у своєму розпорядженні дієвий інструмент захисту себе та своєї родини, будуть незаконно притягатися до кримінальної відповідальності.

І така ситуація може спричинити навалу звернень до ЄСПЛ з приводу порушення права засуджених на справедливий суд, адже стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначає, що “кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов’язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення“.

Наявна ситуація свідчить про те, що суди не виконують своєї функції та не встановлюють обґрунтованість висунутих обвинувачень за ст. 263 КК України, оскільки без віднесення у встановленому Конституцією та ЦК України порядку зброї та боєприпасів до об’єктів цивільних прав, обмежених в цивільному обороті (обіг лише за наявності дозволу) притягнення особи до кримінальної відповідальності за придбання, передачу чи збут зброї і боєприпасів – є незаконним.

З приводу притягнення до кримінальної відповідальності за носіння та зберігання зброї та боєприпасів без передбаченого законом дозволу слід зазначити, що суди також діють в супереч приписів чинного в Україні законодавства.

Частина 2 статті 319 ЦК України визначає, що “власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону”. В Україні відсутній закон, який би зобов’язував власника зброї чи боєприпасів – носити та/чи зберігати їх лише за наявності дозволу на це. Отже, доки не буде закону – нормативно-правового акту, який прийнятий ВР України (адже це єдиний орган, який, згідно конституції України, має право приймати закони), який би зобов’язував власника зброї та боєприпасів отримати дозвіл на зберігання чи носіння цих об’єктів цивільних прав, що у встановленому законом порядку не обмежені в цивільному обороті, всі особи, які притягнуті до кримінальної відповідальності за ст. 263 КК України за носіння та/чи зберігання зброї (боєприпасів до неї) – є незаконно засудженими і суди України порушили їх право на справедливий суд.

А тепер саме цікаве – відповідно до приписів статті 56 Конституції України “кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень“.

Тобто відшкодування за недолугість наших законодавців, суддів та правоохоронців має здійснюватися за наш з Вами рахунок, тобто за рахунок надходжень сплачених нами податків до бюджету України. А у разі прийняття ЄСПЛ позитивних рішень за зверненнями таких засуджених і присудження їм справедливої компенсації – можливе додаткове навантаження на бюджет України.

І на останок, всім тим, хто волав про відсутність збройової культури у українців, про можливість доступу сторонніх осіб до легальної зброї – за 2014-2015 рік лише одна особа засуджена за недбале зберігання зброї та боєприпасів. Одна особа – з багатотисячної збройової спільноти України.

Чорний Іван
Адвокат, партнер АО Головань і Партнери