Ні президент, ні його радники не хочуть пояснити, як вони бачать закінчення війни. Тобто що для них – перемога? Це може бути мур, це може бути атака, це може бути щось інше. Але щось конкретне.
Зараз же це просто 400-км лінія, де вбивають людей. Без ясної часової перспективи. У такій ситуації навіть обговорення, чи вводити військовий стан – є ідіотизмом. Бо це – тактика, а яка кінцева мета? Люди можуть іти на війну. І з-під палки, і за ідею. Але скільки їх піде, якщо солдат не знає , як має виглядати перемога?
Якщо президент думає, що це сакральне знання має право бути тільки в його голові – то життя поправить. І навіть істерики його радників цьому не зарадять.