Між введенням воєнного стану та кредитами МВФ чи одержанням воєнно-технічної допомоги з-за кордону немає жодного зв’язку. Аб-со-лют-но. Воєнний стан – це правовий режим і не більш того (при цьому треба розрізняти воєнний стан і оголошення війни – між ними також нема нічого спільного окрім, хіба, процедури проголошення).

Воєнний стан означає, що, по-перше, у державі запроваджуються механізми управління, необхідні для організації ефективного усунення загроз національній безпеці – наприклад, створюється єдиний центр керування військами на чолі з начальником Генерального Штабу, спрощується процедура закупівлі товарів і послуг для потреб збройних сил та інших військових формувань, може бути оголошена мобілізація, а на звільнених територіях, де розбіглись проросійські органи місцевого самоврядування, може бути введена військова адміністрація.

До речі, та ж мобілізація може бути оголошена тільки в разі введення воєнного стану. Цитую п.20 ч.1 ст. 106 Конституції України: Президент України «приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України». Тобто, мобілізація напряму пов’язана з введенням воєнного стану. І це логічно, оскільки мобілізація допускається лише в разі загрози нападу або іншої небезпеки державному суверенітету. Але якщо така загроза є, то перший обов’язок Президента – негайно запровадити відповідний правовий режим, що йменується воєнним станом. Через це Указ Президента України від 14.01.2014 №15/2015 про оголошення часткової мобілізації без введення воєнного стану – це, насправді, підстава не для мобілізації, а для імпічменту.

Звісно, воєнний стан в Україні треба було вводити негайно при появі перших ознак загрози суверенітету та територіальній цілісності України – для цього цей правовий режим, власне, і призначений. Цього досі не зроблено, оскільки, сказавши «А», слід говорити «Б» й всі інші букви абетки. Зокрема – називати агресора по імені. Але в такому разі наступного ж дня рахунки Липецької кондитерської фабрики будуть арештовані, а Петро Олексійович втратить 15%-ву знижку при закупівлі електроенергії в Росії з метою наступного перепродажу українцям. Тож «Мінські угоди» з бойовиками про розчленування України – то, насправді, лише верхівка айсберга.

UAInform