Революція в Украйні 2013-2014 років перш за все пов’язана з небажанням свідомого населення країни більше жити в корумпованій та бандитській системі державного управління. Це не тільки боротьба проти Януковича В.Ф. та його оточення, не боротьба за опозиційних лідерів. Це боротьба за зміни, за реформування системи державного управління. Звичайно ж, це не моя ідея. Однак її я чую з вуст все більшої кількості людей і не тільки тих, хто знаходиться на Майдані Незалежності.
Після перемоги над Януковичем та «Сім’єю» (а я в це щиро вірю) постане питання: що робити далі? Постане питання реформ в економічній, соціальній, політичній, правоохоронній, освітній та інших сферах.
Як на мене першочерговими мають стати реформи у сфері економіки та правоохоронних органів, оскільки ці сфери є ключовими у підтриманні функціонування діючого режиму.
У даній та подальших статтях я хотів би коротко проаналізувати наявні проблеми у діяльності правоохоронних органів (міліція та прокуратура) та висловити своє бачення шляхів вирішення даних проблем. І почну з органів внутрішніх справ.
На проблемах щодо тотальної корумпованості, хабарництва, зловживання своїми службовими обов’язками працівниками органів внутрішніх справ зупинятися не буду, оскільки, як дико це не звучить, це загально відомі факти.
Однак, окрім корупції, у діяльності правоохоронних органів є низка інших проблем, на яких хотілося б зупинитися.

Перше – це кількість. Не секрет, що кількість міліціонерів в Україні в 3-4 рази перевищує кількість їхніх колег у цивілізованих країнах Європи, у порівнянні від кількості громадян певної країни. І це пов’язано далеко не тільки боротьбою з учасниками акцій протесту.
Нажаль, нашій країні дісталася страшна зараза від СРСР – система показників, яка не обійшла і правоохоронні органи, ставши їх невід’ємною складовою. Невідомо для чого та для кого існує та функціонує система показників, однак вона є одним з основних чинників деградації органів внутрішніх справ.
Вказана система вимагає від працівників міліції виявляти, розкривати та розслідувати певні категорії злочинів (у тому числі постатейно згідно Кримінального кодексу України) щомісячно, щоквартально, щорічно, замість того, щоб в першу чергу проводити профілактичну роботу. Так, більшість сил оперативних підрозділів ОВС змушені спрямовувати свою роботу на пошуки певних злочинів, необхідну кількість яких їм було доведено. Це як шукати голку в стозі сіна, не рідко видаючи соломинку за ту саму голку.
Зі слів керівництва органів внутрішніх справ – показники створюють ефективну роботу працівників міліції, однак вони не зважають на просту істину, що не кількість виявлених та розкритих злочинів створюють ту саму ефективність, а криміногенна ситуація на певній території. У зв’язку з цим, першим кроком реформування органів внутрішніх справ є повна ліквідація системи показників.
Також до проблем кількості можна віднести функціонування непотрібних на даний час підрозділів. І перше місце тут займає звичайно ДАІ. Даний підрозділ можливо замінити відповідними камерами, які будуть фіксувати правопорушення та не будуть вимагати або брати хабарі. Також до «непотрібу» можна віднести і відділ статистики (про що напишу трохи згодом).
Вказані зміни, у разі їх проведення, призведуть до зменшення працівників ОВС та значно вивільнять видатки з Державного бюджету України.
Другим пунктом слід виділити слідство та оперативно-розшукову діяльність в ОВС.
І почати хотів би з нашого доволі репресивного Кримінального кодексу (далі – КК). Так, ні для кого не секрет, що економічна ситуація в країні вкрай важка. У країні домінує безробіття. І це в першу чергу стосується невеликих районів. І дані фактори призводять до того, що громадяни починають поступово спиватися та вчиняти крадіжки (ст. 185 КК). Крім того, громадяни, перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння, нерідко вчиняють злочини проти здоров’я з різних мотивів (нанесення умисних легких або середньої тяжкості тілесних ушкоджень (ст.ст. 125, 122 КК) та хуліганство (ст. 296 КК)). Ці категорії злочинів є найпоширенішими. До них ще слід долучити несплату аліментів (ст. 164 КК), що також вчиняється здебільшого вказаними категоріями громадян.
Усі ці злочини відносяться до підслідності слідчих ОВС. І хоча за своєю суттю вони є нескладними (окрім крадіжок без особи), однак займають певний час та відволікають слідчих та працівників оперативних підрозділів від розкриття більш актуальних злочинів. Хоча «відволікають» неправильне слово, оскільки слідчі роблять свої показники саме на цій категорії злочинів.
В Кримінальному процесуальному кодексі України (далі – КПК) в редакції 2012 року, існує поняття «кримінальні проступки». Однак на практиці це положення не закріплено (ВРУ не прийнято відповідний закон або кодекс). До речі, у ст. 477 КПК міститься перелік злочинів, які б безумовно закріпили би правопорушення, що відносяться до кримінальних проступків та полегшили би роботу слідчим ОВС (також треба прибрати показники).
У разі реалізації вказаної ідеї відбулося б скорочення кількості слідчих (плюс у бюджет).

Крім того, проблемою слідчих підрозділів ОВС є значний рівень бюрократії. Так, КПК 2012 року передбачено письмові допити підозрюваного, потерпілого (за наявності) та свідків. Однак, цей же КПК передбачає, що суд бере до уваги лише ті покази, що були дані під час судового розгляду кримінального провадження. Тобто, у даному випадку вважаю, що нам необхідно американський досвід, а саме: усний допит та рапорт слідчого про результати допиту певних осіб. Це збереже папір та час.

Також, є потреба у кваліфікації слідчих. Працюючи ще до 20.11.12 за положеннями КПК 1960 року слідчі по-суті не робили жодної реальної слідчої дії. Так, допит певних учасників процесу можливо було проводити з письмових пояснень працівників, що проводили дослідчу перевірку (положення КПК 1960 року). Здебільшого слідчі дублювали роботу працівників оперативних підрозділів або працівників сектору дільничних інспекторів. Нажаль, ця практика має місце і після вступу в дію КПК 2012 року.
Всі ми звикли бачити по фільмах (особливо голівудських) роботу детектива, який сам розкриває злочин, збирає докази. У нас це не так. Слідчий по-суті не збирає докази, це роблять оперативні підрозділи ОВС за його дорученням.

Не слід також і забувати, що слідчі закріплені за певним міськрайвідділом міліції та на них має вплив керівник…

Не слід забувати і те, що такі підрозділи як ОБНОН та УБОЗ по-суті стали джерелами розповсюдження наркотичних засобів та корупції (відповідно).
Мій висновок наступний: слідство та оперативно-розшукові підрозділи мають бути об’єднані і скорочені та виокремлені у незалежний орган (на зразок прокуратури). За цим органом має бути закріплено також і експертну службу. Крім того, має бути прийнятий закон про кримінальні проступки, який значно полегшить роботу слідства (кримінальними проступками мають займатися працівники міліції). Також «нові» слідчі мають займатися розкриттям тяжких та особливо тяжких злочинів та їх підрозділи на місцях мають бути розташовані у обласних центрах (у разі вчинення злочину у районі – передбачити виїзд слідчого).

Про прокуратуру

Хотілося написати ще декілька слів про реформу правоохоронної системи. Не тільки про ОВС, а також і про прокуратуру.
А саме, в процесі реформування даної системи, я вважаю, що необхідно би було позбавити Генерального прокурора та Міністра внутрішніх справ видавати накази, розпорядження, інструкції та інші відомчі документи. Окрім як наказів про заохочення та дисциплінарні стягнення, про звільнення, переведення, присвоєння наступного знання (класного чину).
Так, наприклад є наказ Генерального прокурора, що в разі виправдання судом особи (обвинуваченого) у кримінальному процесі керівник прокуратури області має ініціювати питання про притягнення до дисциплінарної відповідальності прокурора, що брав участь у даному процесі (не дивлячись на підстави виправдання). Вказаний наказ суперечить вимогам Кримінального процесуального кодексу, що визначає одним з принципів кримінального процесу змагальність сторін. Тобто сторони процесу подають суду свої докази, які суд оцінює в сукупності та на їх основі ухвалює вирок.
Крім того, є наказ МВС про те, що працівника міліції має бути звільнено за власним бажанням на протязі 3 місяців, після надходження та реєстрації відповідного рапорту, що суперечить нормам Кодексу законів про працю, де прямо встановлено, що працівник має бути звільнений на протязі 2 тижнів після написання заяви про звільнення.
Взагалі, в сучасних умовах накази та інші відомчі документи для працівників міліції та прокуратури мають вищу юридичну силу, аніж закони та кодекси, прийняті ВРУ.
І я вже не пишу про те, що такими наказами можна озброювати бійців ОВС, створювати різні підрозділи, видавати інші акти, що суперечать вимогам чинного законодавства.
Всі ці питання мають врегульовуватися ВРУ у формі законів та інших нормативних актів.
А тому, однією з умов реформування правоохоронних органів має стати позбавлення МВС та ГПУ видання відомчих нормативних актів, окрім тих, що я перерахував вище.