Український досвід життя при олігархічному ладі дозволяє зробити такі висновки.

1. З приходом до влади Партії регіонів взаємозалежність між владою та бізнесом  стала абсолютною. Їх зв’язок замішаний на корупції, і вони разом добили пагони ринкової системи та демократії в країні.

Олігархічні боси без зайвих зусиль з надзвуковою швидкістю – за п’ять-десять років – накопичили мільярдні маєтки, а тому не хочуть чути про інші бізнес-підходи.

Чинна олігархічно-корупційна модель не має нічого спільного з динамічною економікою та ефективним управлінням країною, а є лише способом збагачення купки людей, допущених до народного багатства. Україна та її національне господарство підведені до прірви, і ця влада фактично вже зазнала краху.

2. Режим, що базується на засадах олігархічного капіталізму, руйнує визначальні інститути суспільства.

Віктор Ющенко. Фото AP

Він перетворив уряд і суд на зібрання службових маріонеток. Вільні вибори дискредитовані підтасуванням результатів голосування, а політичні партії – залежністю від волі їх фінансових утримувачів.

Нівельоване місцеве самоврядування, спотворена система податкових зборів, підірвані відносини між державою і платниками податків, відкинуте на багато років назад створення адекватної пенсійної системи. Знищене вільне підприємництво, підірване становлення ринку, зупинилося формування середнього класу.

Пригнічені громадянська свідомість і самоорганізація громадян. Триває їх дезінформація через провідні телеканали. Свобода слова стає міфом, а журналісти – плазунами перед своїми господарями. За цих обставин Україна ще довго перебуватимемо на задвірках цивілізованого світу.

3. Не можна відмітати вплив елітних бізнесменів на міжнародну політику влади “регіоналів”. Зокрема, її крен у напрямку інтеграції з ЄС та реверанси у бік Росії.

Причина таких змін – завершення міжкланового приватизаційного поділу державних виробничих активів в Україні, побоювання авторитарно-олігархічної російської влади, яка без церемоній розбирається з бізнесменами, а також необхідність убезпечення олігархічного капіталу в європейських країнах.

З іншого боку, інтереси холдингу Фірташа у співпраці з Росією повертають державне керівництво у цьому напрямку.

4. Зміна переліку допущених до трону олігархів після кожного переобрання

президента свідчить про нетривалість періоду панування фінансово-політичних груп і бажання старих фаворитів прилаштуватися до нових керманичів.

Усе це свідчить про другорядність для привілейованих товстосумів економічної діяльності. Головне для них – політичні рента і дивіденди. Олігархічний капітал, незалежно від прізвища його володаря, перетворився у механізм автократичного режиму, без якого останній не може здійснювати державне управління.

Захоплення олігархами не тільки цілих галузей національного господарства, а й органів виконавчої та законодавчої влади – це рух фінансових імперіалістів до повної інкорпорації у владу і перетворення їх самих в авторитарних можновладців.

Що робити?

Костянтин Жеваго. Фото investgazeta.net

1. Усунути олігархів з політики.

Суспільству треба прийняти моральний імператив, що мав би політико-юридичні наслідки, за яким усі призначення бізнесменів крупного калібру на посади у владі та як радників чи помічників розглядати як факти політичної корупції з відстороненням від своїх функцій осіб, які здійснили такі призначення.

Те саме стосується призначення на державні посади довірених осіб фінансових магнатів – тих, капітали яких перевищують певний рівень. Наприклад, для покровителів призначенців у центральні органи влади – 100 млн дол.

Такі ж обмеження повинні стосуватися призначення олігархів та їх співробітників на посади голів, заступників голів парламенту та очільників його комітетів. Те саме стосується місцевих депутатських органів. Слід запровадити кримінальну відповідальність за фактами корупції у всіх виборних представницьких органах.

2. Ввести законодавче обмеження щодо формування олігополій у секторах економіки. У тому числі – заборонити продавати державні та приватні підприємства компаніям, що вже мають об’єкти власності у цих секторах. Вартість їх об’єктів не повинна перевищувати 5% загальної вартості усіх підприємств сектора.

Заборонити продаж об’єктів приватизації в борг, непублічними і неконкурентними методами. Провадити жорстку майнову відповідальність олігархічних корпорацій за їх фінансовими зобов’язаннями аж до банкрутства підприємств.

Запровадити жорсткий режим кредитної відповідальності банків, що входять до елітних фінансових конгломератів. Невиконання цих норм повинно розглядатися як здійснення актів корупції у владі.

3. Потрібне нове виборче законодавство до рад усіх рівнів на принципах прозорості і терміновості підрахунку бюлетенів.

Підрахунок на дільницях повинен проводитися відкрито для усіх сторін з швидким, у режимі реального часу, терміновим прямим телефонним чи електронним повідомленням результатів голосування центральній виборчій комісії.

Відхилення результатів голосування від даних офіційних протоколів – підстава для порушення кримінальних справ проти відповідальних осіб виборчих дільниць. Порушувати справи повинні представники міліції, закріплені за дільницями.

4. Створити сильний компетентний уряд, який встоїть перед корупційними спокусами з боку мільярдерів. У зв’язку з цим треба змінити формування та функціонування центральних і місцевих органів виконавчої влади.

Вадим Новинський. Фото УП

Вони повинні перейти до непрямого економічного регулювання господарських систем: реалізовувати національні, а не бізнесові програми, та скоротити видатки на амбітні проекти. (Кому потрібна зимова Олімпіада у Львові у 2022 році?)

Органи влади повинні діяти прозоро, публічно, знаходитися під контролем громадськості і преси. Особливо важливо скоротити обсяги держзакупівель в інтересах підприємств та організацій і забезпечити їх конкурсний розподіл. Установам органів влади слід заборонити займатися комерційною діяльністю.

Необхідно скасувати самочинні слідчі та конфіскаційні дії податкових органів, ввести обов’язковий терміновий порядок виконання їх фінансових зобов’язань перед суб’єктами економіки – повернення ПДВ експортерам, запровадити процедури зупинки роботи владних установ при ненадходженні бюджетних коштів.

Слід ліквідувати вузькогалузеві міністерства, комітети, департаменти, а також неуправлінські органи, що, як правило, надають послуги олігархам.

5. Здійснити економічні реформи на засадах вільної децентралізованої конкурентної підприємницької економіки і скасування адміністративного втручання.

Розгорнути ці зміни у напрямках цілісного запровадження ринкової системи, включаючи перехід до сильного антимонопольного регулювання, вивільнення та стимулювання зростання незалежного підприємництва у місті і селі.

Українська правда