Любі друзі, за намовлянням лідерів опозиції, ви не захотіли повалити режим одразу й швидко. Більше місяця ви спостерігаєте плоди запропонованої ними тактики, вірніше один плід, згаданий ще в Біблії – фігу: Янукович нічим не поступився і почуває себе впевненішим, ніж місяць тому.
Те, що параламентська опозиція виявилася недолугою на Майдані – не дивно. Дивна її недолугість у парламенті. Вона недолуго ініціювала, а тоді провалила голосування проти уряду, не вступила в переговори з тими двома десятками регіоналів, які одразу після розгону Євромайдану були готові зрадити свою фракцію, проголосувала за недолугий “Закон про амністію”, недолуго навіщось розблокувала парламент, недолуго повірила комуністам під час другої спроби організувати недовіру уряду, тощо.
Хоча тактика лідерів опозиції провалилася, їхні рейтинги зросли. Значить майдан був не марним, і значить вони розумні, коли не слухають нас, а ми дурні, коли слухаємося їх.
Я поясню вам сутність протиріч між нами, маргіналами, й ними -мільйонерами й державними службовцями першого рангу. Це одвічна суперечка між аматорами революції та прибічниками еволюційного розвитку.
Революція – це коли останні стають першими, коли хто був ніким стає всім. Позаяк ми пасемо задніх, революція саме те, що нам треба. Достеменний переклад цього слова – переворот. Він справді не вигідний тим, хто посередині, між нами, подонками (тими, хто на дні) й вершками (владою). Окрім того, ці “серединні”, теплі, ніякі опозиціонери вірно відчувають, що якщо влада їх ще сяк-так терпить, то ми, коли дорвемося, за влучним висловом поета, повісимо їх на кишках нинішніх владоможців (це метафора).
Еволюція, як відомо, це коли непристосовані, такі як ми з вами,вимирають, а пристосовані, такі, як лідери парламентської опозиції, виживають і продовжуються в нащадках. Це означає, що “діти наших начальників будуть начальниками наших дітей”. Природній добір відбувся ще в дев’яностих. Нам ніц не світить.
Це революція буває майже безкровною, але політична, як і природна,еволюція означає дуже багато смертей – більшість видів вимирають. Саме це і відбувається в Україні.
Проте, досить нудної теорії! Що нам, майданній голоті, потрібно від опозиційних начальників тут і зараз?
1. Як це не смішно, нам справді не вигідно, щоб вони так бездарно, як нині, програвали Януковичу. Натомість, саме це вони здається і збираються зробити.
Чому нам не вигідна їхня поразка? Бо здійснити революцію проти “тимчасового уряду” легше, ніж проти “царату”. Ніде правди діти, ми ще заслабкі. Тож нехай шахраї переможуть бандитів, а тоді ми спробуємо повалити шахраїв.
І тут Яценюк каже, що вони всі балотуватимуться у першому турі. Бог з ними, з виборами, але це означає, що єдиного вождя зараз не висунуть. Він посилається на думку Юлі. Але обійтися без єдиного кандидата – єдине її бажання на яке він зважає. Бо він ніколи не стане єдиним кандидатом. Таким може бути лише Кличко. Ви кажете, він слабенький? Так нам і не потрібен Бонапарт на чолі опозиції. Свого Бонапартика ми вирощуємо десь в околицях “Правого сектору”.
2. Є одна справді неприємна річ: брудна білизна режиму досі не піднята на флагшток. Де прес-конференції офіцерів міліції та перебіжчиків з СБУ про те, як їм наказували калічити нещасних студентів і журналістів, підслуховувати депутатів, знищувати бізнес опозиціонерів? Де майори мельниченки? Де заклики чесних беркутівців до своїх пернатих товаришів переходити на бік народу? Де свідчення за продаж Укроборонпромом ПЗРК Талібану, з власноручним дарчим написом мулі Омару від Азарова?
Всі ці офіцери, есбеушники, другорядні чиновники коштують не дорого Їхні виступи у Празі мали б успіх у європейської преси. Це саме те що справді могла б організувати опозиція. Кошти у вождів є, серед опозиційних депутатів повно мусорів і примусорьонних, зв’язки з колегами на службі у них позалишалися, хай шукають ображених,платять їм, вивозять закордон, вони співатимуть, що солов’ї.
Я міг би ще багато сказати чого ми очікуємо від опозиції та боюся, що прочитає Янукович і скористається порадами швидше ніж вона. Цей не прогальмує.
ДМИТРО КОРЧИНСЬКИЙ