Для того щоб розуміти функції ОДА, слід подивитись законодавство і зрозуміти навіщо вона взагалі існує. Для цього слід прочитати всього три абзаци ЗУ «Про місцеві державні адміністрації»: це загальні положення, основні завдання місцевих державних адміністрацій та принципи діяльності:

I. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1. Місцеві державні адміністрації та їх місце в системі органів виконавчої влади
Виконавчу владу в областях і районах, містах Києві та Севастополі здійснюють місцеві державні адміністрації.
Місцева державна адміністрація є місцевим органом виконавчої влади і входить до системи органів виконавчої влади.
Місцева державна адміністрація в межах своїх повноважень здійснює виконавчу владу на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, а також реалізує повноваження, делеговані їй відповідною радою.
Особливості здійснення виконавчої влади у містах Києві та Севастополі визначаються окремими законами України.
Стаття 2. Основні завдання місцевих державних адміністрацій
Місцеві державні адміністрації в межах відповідної адміністративно-територіальної одиниці забезпечують:
1) виконання Конституції, законів України, актів Президента України, Кабінету Міністрів України, інших органів виконавчої влади вищого рівня;
2) законність і правопорядок, додержання прав і свобод громадян;
3) виконання державних і регіональних програм соціально-економічного та культурного розвитку, програм охорони довкілля, а в місцях компактного проживання корінних народів і національних меншин – також програм їх національно-культурного розвитку;
4) підготовку та виконання відповідних бюджетів;
5) звіт про виконання відповідних бюджетів та програм;
6) взаємодію з органами місцевого самоврядування;
7) реалізацію інших наданих державою, а також делегованих відповідними радами повноважень.
Стаття 3. Принципи діяльності місцевих державних адміністрацій
Місцеві державні адміністрації діють на засадах:
відповідальності перед людиною і державою за свою діяльність;
верховенства права;
законності;
пріоритетності прав людини;
гласності;
поєднання державних і місцевих інтересів.

Стаття 4. Статус та атрибути місцевих державних адміністрацій
Місцеві державні адміністрації є юридичними особами.
Місцеві державні адміністрації мають печатки із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням, рахунки в установах банків України.
Місцеві державні адміністрації знаходяться відповідно в обласних і районних центрах, містах Києві та Севастополі.
На будинках, де розміщуються місцеві державні адміністрації та їх структурні підрозділи, вивішуються таблички з зображенням Державного Герба України та найменуванням розташованого там органу.
На будинках, де розміщуються місцеві державні адміністрації, піднімається Державний Прапор України.
Зразки печаток і відповідних табличок місцевих державних адміністрацій та їх структурних підрозділів затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Ці функції адміністрації виконують лише на папері. Основне реальне функціональне навантаження на адміністрації було за часів Кучми: тоді місцевим головам РДА було делеговане право самостійно та одноособово без будь яких погоджень видавати розпорядження на виділення земельних ділянок у власність та оренду під ОСГ, садівництво, тощо. Така тенденція збереглася і за часів Ющенко і закінчилася лише 1 січня 2013 року.

З 1 січня 2013 року посада голови РДА взагалі виявилася іміджевою та більш менш впливовою на місцевому рівні. Голови РДА перетворилися на очі та вуха гаранта на місцях. Їх завдання вчасно і оперативно інформувати гаранта Конституції про реальний стан речей у тій чи іншій сфері. Але так повелося, що адекватної, об’єктивної інформації Київ не отримував практично ніколи. Всі недоліки на місцях приховують або не висвітлюють в повному обсязі, а перемоги та здобуття тупо вигадують і роздувають, аби не надавали по шапці і не звільнили.

Більшість людей, які працюють у адміністраціях, повністю демотивовані. І насправді там займаються лише тим, що вигадують собі роботу. Безглузді звіти, начебто аналітична робота, паперове піклування про незахищені верстви населення – ось запорука успіху типової місцевої адміністрації. Де реально видно роботу ОДА, так це на святкуванні різноманітних урочистостей з того чи іншого приводу.

Реально ані голова місцевої адміністрації, ані будь хто з працівників не мають за законом ніякого впливу на органи місцевого самоврядування. А по факту – протискують потрібні питання через залякування перевірками прокуратури та іншими інстанціями.

Таким чином, цих адміністративних левіафанів давно слід скасувати.

Але яку ж мету ставлять собі ті, хто захоплює ОДА?

Якщо це піар, або іміджеві захоплення, то згоден, мабуть варто. Скажу навіть більше, владі навіть вигідні такі захоплення. Більшість захоплених Ода дотаційні і через місяць-другий місцева громада сама вижене тих хто захопив ОДА. Тому що під привід захоплення можна підтягнути будь що. Від затримки пенсій, субсидій, та заробітної плати до не розчищення снігу та не прибирання сміття. Захопленим ОДА казначейства тупо не будуть переганяти коштів, тому як для отримання коштів потрібен підпис голови ОДА, бухгалтера та завірена належним чином, державним реєстратором підпис та печатка. Якщо мета дестабілізувати роботу якоїсь області чи регіону, то тут теж повний нуль. Все йде від казначейства. Так всі гроші практично віртуальні і перераховуються в безготівковій формі, але перераховуються. Основні так званні захищенні статті бюджету, зарплати,  енергоносії та дитяче харчування перераховуються на місця та провоняються через районні казначейства. Таким чином фінансові потоки не перекриті, все функціонує як функціонувало за винятком будівля ОДА. Але всім працівникам для наради наприклад, або підпису платіжних доручень можна зібратися і в будь якому іншому місці. Так от і виходить, що захоплення ОДА немає ніякого сенсу окрім як піар акції або підвищення рейтингу пізнаваності наприклад політичної сили. Для реального впливу на той чи інший регіон треба блокувати зовсім інші установи і враховувати в якому регіоні це відбувається в дотаційному або ні.
( якщо тема виявиться актуальною, то ми поговоримо про це наступного разу)

Думки не байдужого українця.