В Україні починається здійснення проекту, наслідки якого можуть призвести до втрати Україною  частини її території, а громадяни ризикують  залишитись безземельними, по-суті стати безправними батраками.

План з передачі в оренду китайській  корпорації Xinjiang Production and Construction Corps (Сіньцзянський виробничо-будівельний корпус) одразу 3 млн. гектарів землі має початися з Дніпропетровщини.

За інформацією англомовного китайського видання South China Morning Post, спочатку йдеться про «100 тис. га ( площа розміром з Гонконг ) високоякісних сільгоспугідь у східній частині нашої області. Цільове призначення – вирощування сільськогосподарської продукції та розведення свиней». Видання пише, що між Сіньцзянським виробничо-будівельним корпусом і українським агрохолдингом KSG Agro, який належить екс-нардепу Сергію Касьянову,  вже досягнуто відповідної угоди.

Також на сайті  South China Morning Post повідомляється, що у випадку успішної реалізації проекту Україна стане найбільшим закордонним виробником китайської сільгоспродукції.

У цій всій справі багато невідомого, багато чого чиновниками замовчується або не договорюється. Але навіть інформації, яку можна почерпнути з відкритих джерел, достатньо, щоб  побачити, яку велику свиню намагаються підкласти українцям.

Найперше насторожує сам факт інформації про передачу в оренду земель, які належать українським селянам і якими ані KSG Agro, ані будь-яка інша компанія не мають права розпоряджатися без  згоди власників.  Насправді, далеко не всі з селян, у яких KSG Agro орендує землю, хоча б щось чули про угоду. Ті з них, що почули про це від нас, своїх емоцій не приховували. Лейтмотив висловлювань тутешніх людей зводиться до наступного: якщо влада піде на злочин, то нам нічого не залишиться, як брати вила і сокири в руки та йди в похід на Київ.

Навчені гірким досвідом предків селяни чисто інтуїтивно розуміють, що під  словами про оренду може критися спроба знову залишити їх без землі, а дітей зробити «панськими» батраками. І ці побоювання не далекі від істини – 49 років оренди (а саме на стільки років, згідно з даними китайських ЗМІ, планується передати землі) – за цей час встигає народитися три покоління народу. Тож ідеться  про долю внуків-правнуків нинішніх 20-річних українських селян.

В цілому, згідно з повідомленнями китайської преси, йдеться про 3 млн гектарів землі – це практично 5% всієї території України!

Офіційні представники Xinjiang Production and Construction Corps інформацію, що з’явилася в ЗМІ, поки що не коментують.

У китайських ЗМІ лише повідомляється, що у випадку успішної реалізації проекту Україна стане найбільшим закордонним виробником китайської сільськогосподарської продукції. Китайські ж експерти відкрито говорять, що корпорація Xinjiang Production and Construction Corps розраховує таким чином створити нові робочі місця. Не варто ж зайвий раз наголошувати, що мова йде про роботу саме для китайських працівників?… Сотні тисяч китайців уже невдовзі можуть хлинути в  Україну!

Щоб збити інформаційну хвилю,  Сергій Касьянов погодився поспілкуватися з пресою.

«На сьогоднішній день ми орендуємо 96 тис га землі, а перші, ті,  що ми плануємо на майбутній рік, це 3 тис га», – пояснив Касьянов в інтерв’ю одному з українських видань, тим самим опосередковано підтвердив, що і інші тисячі гектарів нашої землі невдовзі можуть опинитися в руках китайців.

В той же час KSG і далі не перестає переконувати, що мова йде лише про монтаж систем штучного зрошення земель.

«Це дасть змогу істотно підвищити продуктивність сільгосппродукції на цих землях», – відзначає  С.Касьянов. За його словами, також перспективною є спільна робота на них у сфері рослинництва і тваринництва.

«Це хороша позиція – розвиток нашого свинарства, забезпечення наших громадян високоякісною свининою», – говорить керівник KSG. При цьому він наголосив, що програма розрахована, перш за все, для збуту цієї продукції в Україні, а якщо будуть надлишки, то їх можна вже експортувати до Китаю.

І як тут не згадати Станіславського з його знаменитим  «Не вірю»?

Найперше треба звернути увагу на нещодавній офіційний візит у Китай близького до сім’ї Януковича першого віце-прем’єра Сергія Арбузова та його скупі формулювання про підсумки візиту.

«Домовились про розширення об’ємів фінансування аграрного сектору», – серед іншого повідомив Арбузов.  І що важливо, Арбузова цікавило розширення кредитування аграрного сектору в Україні. Чи заставою кредиту буде земля, чи чимось  іншим країна буде розплачуватись за кредит, інформації з урядових джерел не надходило. Незрозуміло, хто і як розпоряджатиметься грошима, за якими критеріями, і на яких умовах відбиратимуться ділянки для відновлення зрошувальних систем, бо йдеться не лише про землі, які орендує  KSG Agro. Очевидно, залучатимуться й інші, в тому числі і державні агрокомпанії, співпрацю з якими офіційний Пекін вважає приорітетною.

Що у Піднебесній цікавляться саме купівлею, або хоча б орендою українських земель, а не просто участь у проектах по відновленню зрошувальних систем, відомо з преси. А от методи роботи можливих партнерів українського уряду китайська преса скромно замовчує і,схоже, не просто так.

Так, Xinjiang Production and Construction Corps (Сіньцзянський виробничо-будівельний корпус) створено 7 жовтня 1954 відповідно до указу Мао Цзедуна на базі різних військових груп. Під час «культурної революції» він був ліквідований, після її закінчення відновлений (1981 рік). Корпус є частиною військового ополчення, що забезпечує стабільність в районі китайського державного кордону. Є основою економіки Синьцзян-Уйгурського автономного району. Володіє колосальними людськими ресурсами – у 2005 році загальна чисельність СПСК становила 2 млн. 256 тис. осіб.

За свою історію СВБК побудував шість міст. Влада даних міст повністю підконтрольна очільникам корпусу. Територія корпусу станом на 2007 рік – 74,6 тис. км2.

«Це не корпорація, – це  традиційна азіатська орда. Вони захотіли переселитися на нашу землю, і рішення про це приймають жадібні бариги, яким не терпиться монетизувати землю, видурену в українських селян. На жаль, держава цілком на боці латифундистів»,  – переконаний  політтехнолог Юрій Кастельман.

Для прикладу  візьмемо згаданий вище Синьцзян-Уйгурський автономний район, де відома тепер нам Xinjiang Production and Construction Corps зіграла важливу роль підтримці політики офіційного Пекіну.  Але передусім  зробимо невеликий екскурс в історію.

Доля уйгурів схожа на українську постійною боротьбою за незалежність.  Свою державність вони мали з VIII століття. Державні утворення то виникали, то розпадалися – потрапляли під вплив завойовників і знову відроджувалися. У XVIII столітті землі уйгур  після жорстоких воєн підкорили війська маньчжурсько-китайської імперії Цин. Серія повстань призвела до тимчасового відновлення державності наприкінці минулого століття.

Після серії повстань тимчасове відновлення незалежності сталося в кінці позаминулого століття, але Пекін знову підпорядкував собі цей район. Саме тоді він дістав китайською назву Синьцзян –«Новий кордон», або ще перекладається як «межа», слово, значення якого добре знайоме українцям.

Після розпаду імперії Цин, що одряхліла, в першій половині ХХ століття і створення на її уламках Китайської республіки знову активізувався рух за автономію і незалежність Східного Туркестану, на яке величезний вплив робив СРСР. Москва то допомагала синьцзянским “сепаратистам”, то зраджувала їх інтереси – залежно від ситуації в Китаї і загрози просування на північний захід ворожих японських військ. В решті-решт все закінчилось тим, що Сталін в 1949 в ім’я радянсько-китайської дружби остаточно здав уйгурів Китаю…

На той момент в регіоні проживало 95% уйгурів і не більше 5% китайців.

Але тепер все змінилося.

Активісти руху за національну самобутність уйгур стверджують, що права цього багатомільйонного самобутнього народу систематично зневажаються, викорінюються його звичаї, ламається традиційний спосіб життя. У Синцьзян йде організований з Пекіна постійний приплив китайців-ханьців. На їх долю зараз припадає більше 40 відсотків населення автономного району.  Визначну роль в переселенні китайців на ці терени грає Сіньцзянський виробничо-будівельний корпус .

«Переселенцям створюються пільгові умови. Якщо на роботі є п’ять вакансій, то чотири з них віддають китайцям і лише одне уйгурові», – розповів японській газеті на умовах анонімності місцевий житель.

Уйгури також стверджують, що існує дискримінація і в доступі до банківських кредитів, при відкритті бізнесу. Корінне населення зганяють з земель, на яких будують промислові підприємства, на яких працюють виключно китайські робітники.

Невдоволення викликає і система управління : губернатором Синьцзяна для демонстрації дружби народів завжди призначається уйгур, але реальна влада належить китайцям. Порядок підтримується за допомогою тієї ж таки Xinjiang Production and Construction Corps.

Ситуація в автономному окрузі ось уже десятки років залишається вибухонебезпечною. Корінне населення бунтує проти дискримінаційної політики Пекіну. Одне з останніх заворушень сталося через вимоги офіційної влади брити бороди, що уйгури, у переважній своїй масі мусульмани, сприйняли вороже. Силові протистояння поліції і місцевих жителів влітку цього року призвели до десятків жертв та сотень поранених.   Подібні випадки не є поодинокими і трапляються мало не щороку. Уйгури навіть жартують, що тероризм можуть пришити людині, в будинку якої правоохоронці  можуть знайти ніж, яким ріжуть цибулю…

…Але попри міжетнічний конфлікт все нові і нові групи китайців продовжують прибувати сюди. Перенаселення міст змушує владу Китаю продовжувати політику урбанізації – розширення кордонів мегаполісів за рахунок сільського населення та їх земель.  І ситуація в автономному окрузі – то лише один з епізодів загальної тенденції, яку можна вмістити в коротку тезу: китайцям тісно у себе вдома.. До того ж високий рівень безробіття(особливо серед сільського населення) та низькі зарплати, у тих,  хто таки зумів знайти роботу, не залишають патріотичних ілюзій… Все просто, їх цікавлять нові землі бо вони хочуть їсти.

Слід підкреслити, за даними національного бюро статистики, в Китаї зараз молодих чоловіків віком до 30-років на 20-мільйонів більше ніж жінок, відповідно,знайти тут дівчину вийде далеко не в кожного хлопця. Тож левову частину нинішнього покоління мало що тримає на Батьківщині, а вони якраз у такому віці, коли амбіції штовхають «завойовувати світ».

Заволодіння українськими чорноземами цілком відповідають їхнім мріям. А судячи з вищенаведеного,  і намірам тамтешньої влади.

Віктор Орел