Останнім часом все частіше на підсвідомому рівні більшість з нас відчувають себе кріпаками. Або тими, хто на прямому шляху до закріпачення через залежність.

Закріпачення як національна ідея для сучасної України та Українців

Закріпачення проявляється через залежність: фінансову, політичну, побутову та будь яку іншу. Зубожіння переважної більшості Українців йде повним ходом – через мізерні зарплати, це є перша запорука успіху Якуновича та його прибічників. Людину, яка ледве зводе кінці з кінцями, яка знаходиться в постійному податковому полоні та боргових зобов’язаннях, не здатна ні про що думати, окрім сьогодення.

Тяжка праця за копійки є єдиним сенсом життя такої людини, вона тремтить за свою роботу і здатна на будь-що, аби не втратити її. Яскравий приклад – чисельні працівники різноманітних районних державних адміністрацій, районних рад та органів місцевого самоврядування. Ці люди сидять з ранку до вечора й що сили втікають до дому, щоб поспілкуватися з рідними, виспатися і з ранку знову вирушити в подорож до тотального безглуздя. У більшості людей з цього робочого прошарку мотивацією виступає пенсія, але ж її варто заслужити сумлінно й безглуздою працею. Виконувати накази, не замислюючись, це запорука справжнього державного службовця. Скажуть підробити підпис, фальсифікувати вибори на дільниці, прийняти участь в передвиборчих «каруселях» або знищити документи, на які вкаже керівництво – без зайвих питань.

Всі ці обов’язки так чи інакше поступово входять в коло службових повноважень, які корегуються неписаними правилами та кодексом честі або нечесті сучасного державного службовця. І що може створювати державна машина, яка переповнена з верху до низу демотивованими співробітниками, людьми, які байдужі апріорі до всього? А очолюють це безглузде стадо справжні шахраї та хабарники, на кшталт вілкулів, які здатні заробити на будь-якій державній закупівлі, яка так чи інакше торкається зони їх компетенції.

Вище керівництво державного апарату жваво захоплюється пустим піаром, розкішним життям та політичними перегонами, все інше їх не турбує. Ось і отримали ознаки монстра, який є паразитом, живе і наживається за рахунок простих людей. Цей монстр досить жваво поглинає гроші, до того ж гроші будь-якого походження. Будь-то гроші державного, обласного, чи місцевого бюджету, або гроші іноземного чи вітчизняного інвестора чи навіть пересічного громадянина. Цей монстр створює чисельні перепони на шляху нормального співіснування громади і влади. Створює ці перепони через чисельні дозволи, погодження, довідки та виписки, які обов’язково слід додатково завірити і «проплатити» в будь-якому комерційному банку, який зазвичай випадково знаходиться поблизу будь-якого осередку влади.

Всі, хто працює в апараті сучасного державного управління, по декілька разів змінили свої політичні кольори, наприклад Олег Царьов, нині ярий представник партії регіонів, колись був членом СДПУ(о) і саме від цієї політ сили, яку очолював кум Путіна, влазив до Верховної Ради пан Вілкул, який колись був в партії «Єдиний центр» і нажив свої перші справжні статки на оборудках пов’язаних з ЄЕСУ. Працював і в день, і в ніч, пліч о пліч з Юлею Володимирівною.

На мерах міст Дніпропетровська та Дніпродзержинська клейма ніде ставити, вони неначе з кінострічки «Свадьба в Малиновке», дуже жваво змінювали кольори і повертали свого капелюха в сторону провладних течій. Немає принципової позиції і у сучасних державних урядовців, окрім грошей. Гроші і розкішне життя – ось головні постулати сучасного урядовця. На додачу ще й контрольовані ЗМІ, які 24 години на добу бомбують населення, вносячи до підсвідомості потрібну інформацію і якомога швидше намагаються заплутати пересічного українця. Хаос, бідність, жебрацтво і як наслідок – поступове закріпачення більшості населення, ось куди нас веде сучасна політична модель на чолі з Януковочем.

P.S Повний державний параліч, відсутність незалежної судової системи, відсутність справедливості та навіть натяку на правосуддя. Збільшення обсягів фінансування каральних структур, на кшталт міліції, прокуратури і СБУ, та скорочення обсягів фінансування на збройні сили, науку і медицину. Знищення довкілля через запровадження умов для видобування «сланцевого газу», забруднення навколишнього середовища промисловими підприємствами, як норма. Що ми залишимо нашим нащадкам?

ПРО ЦЕ ВАРТО ПОДУМАТИ.

Орест Позашлюбний