За неповні два роки перебування на посаді 39-річного Ю.Бублика для територіальної громади зроблено більше, ніж за два попередні десятиліття.

А найголовніше: він повернув жителям Ковалівки вже мало не повністю втрачену довіру до влади (місцевої) й повагу людей до себе, адже віднині їх елементарно поважають, з ними рахуються, їхню думку враховують, з ними радяться, вивчають їхні проблеми й намагаються зробити життя комфортнішим. Одно слово, у Ковалівці, як тут жартують, «розгул народовладдя». А між сільським головою й виборцями — взаємна любов. Особливо тепло про нього відкугуються старенькі. Як тут не пригадати «свіжий» анекдот про результати соціологічного опитування: на запитання «чи довіряєте ви владі» 60% респондентів відповіли негативно, решта — нецензурно.

Серед жителів Полтави віднедавна Ковалівка теж стала популярною завдяки прекрасно облаштованому комунальному пляжу на дуже чистій річечці Коломак. Це місце називається Берегом свободи й відоме також як місце масових театралізованих свят та всеукраїнських етнофестивалів, на яких виступають відомі українську гурти й виконавці. До речі, Бублика за Берег Свободи теж тягала прокуратура, бо владоможці хотіли мати тут приватні земельні ділянки.

У нашій напівавторитарній державі часто виходить так: якщо ти дбаєш про людей, про їхні інтереси, то автоматично стаєш неугодним владі з усіма наслідками, що випливають. Юрій Бублик не дає районній владі дерибанити землю у мальовничій приміській місцевості й відмітає всі пропозиції «порішать» питання? Тоді йому — кримінальна справа й три роки умовно за вироком суду за тією ж статтею, що засуджено і Юлію Тимошенко: перевищення службових повноважень. Щоправда, кримінальна справа лопнула мов мильна булька в апеляційному суді. Але ж факт залишається фактом: попередній ковалівський сільський голова Ніна Чуб «роздерибанила» земельки майже на 8 мільйонів гривень і та ж сама суддя звільнила її від покарання. А на ці 8 мільйонів скільки б можна зробити для територіальної громади!

До слова, Чутівська райрада привозила усіх сільських голів Чутівського району (!) у Ковалівку до Бублика, щоб повчилися, як треба господарювати, раціонально використовувати наявні кошти й залучати спонсорів. Щодо останннього, то тут рецепт простий: благодійники завжди охоче допомагають, коли бачать, що їхні гроші йдуть на загальне благо, а не чиновнику в кишеню…

Висновок, який напрошується після перегляду фільму про Юрія Бублика: досвід діяльності ковалівської сільської влади можна й треба переносити на рівень області й України. Як? Обираючи таких людей, як Юрій Бублик.

Людмила КУЧЕРЕНКО