Листа відправив до президента відправив. Але ми постійно знаходимось в ролі тих, хто наздоганяє. Звичайно, ми не знаємо чим закінчаться вибори в парламент, але в будь якому разі це буде трошки інша Рада. Тому вже зараз ми маємо підготувати перелік екологічних законопроектів, які були прийняті в угоду нинішній владі, і які потребують або повернення до попередньої редакції або мають бути виправлені. Навіть якщо склад ВР зміниться не суттєво ми в будь-якому разі можемо апелювати до депутатів щодо внесення змін у вже змінені законопроекти через те, що життєвий довід показав недоцільність прийнятих законів (згадаємо хоча б закон, яким фактично знищено екологічну експертизу).

Але є ще один шлях, більш вагомий і більш суттєвий. Нові загрози постійно виникають з різних боків, бо бізнес потребує жертв у вигляді екосистем та біорізноманіття. Через це ми постійно кидаємось у різні боки, і часто просто не в змозі реагувати на різні проблеми – поки ми рятуємо степи від залісення, виникає проблема вітроелектростанцій у степах, допоки ми намагаємось якось на це реагувати, з’являється нова загроза – сланцевий газ, допоки ми намагаємось щось зробити проти сланцевого газу, вносяться зміни в законодавство по землевідведенню (тут також замішаний і сланцевий газ і торф’яники і що завгодно) і цьому переліку, цій погоні нема кінця-краю.

Але найголовніше полягає в тому, що всі зазначенні вище проблеми насправді мають одне коріння – земельне питання. Ми маємо ініціювати та проштовхнути такі зміни до законодавства, щоб всі природні та напівприродні території раз і назавжди отримали природоохоронний статус. Щоб всі вони були зарезервовані саме для цієї мети. Зрозуміло, що це суперечить бізнесовим інтересам, але для цього ми маємо також чітко визначити території, на яких може розвиватись бізнес. Ми маємо зробити чіткий конкретний перелік, в якому було б зазначено, що будівництво та функціонування об’єктів промисловості, енергетики, сільського господарства та соціальної сфери можливе лише на антропогенних територіях: промислових зонах, кар’єрах, орних землях, в межах населених пунктів.

Розумію, що все це надзвичайно складно зробити. Але всі ми маємо сконцентрувати сили в цьому найголовнішому напрямку і не дивлячись на довготривалість цього процесу не звертати з цього шляху. Адже допоки ми корінним образом не вирішимо земельне питання, ми постійно будемо у ролі тих, хто намагається боротись із наслідками, а не причинами.

Цього неможна зробити, не змінивши, як це не дивно, законодавства щодо зміни цільового призначення земель. Може я вже всім набрид зі своїми ідеями, але в котре нагадую, що якби ми мали можливість змінювати цільове призначення тих же самих орних еродованих земель, то ми б і для відродження природних екосистем щось би відвоювали (через консервацію) і бізнесу щось би перепало і він би не знищував останні природні клаптики. Подивіться фото у додатку. Я особисто не проти якби половину цього поля віддали під ВЕС, СЕС або навіть залісення, а половину віддали степу. Бо орати таке поле – це величезна дурість. Але ще більшою дурістю є законодавча охорона цільового призначення цього поля в якості ріллі!

З пов,

Олексій Бурковський