Ми живемо в цьому світі, де кожний із нас має своє прізвище. Прізвище. А чи задумувались ви над тим, звідки воно, де починався ваш родовід? Осмислення самих себе, своєї історії, свого коріння – це те, від чого починається само усвідомлення особистості як українця, це самоусвідомлення нації, яка почала своє відродження після вікового сну.

Величезна кількість сучасних українських прізвищ кувалась у горнилі Запорозької Січі. Саме тут вперше виникла потреба офіційної реєстрації великого числа козаків на Запорозькій Січі. Де появлялось безліч втікачів з усієї України. В ті часи існував звичай надавати їм нові прізвища, щоб втікачів не могли розшукати їх власники. Та й козацтво з Гетьманщини, які перебували на Січі на цей час, змінювали свої прізвища на прізвиська. У козацьких реєстрах, складених після Зборівської угоди 1649 року, прізвищеві назви на (енко), наприклад, Голопупенко, Дубогризенко, Петренко, Василенко, Короцюпенко мають абсолютну кількісну перевагу над всіма іншими. Наприклад, у реєстрі Київського полку 1650 року найменування прізвищ на (енко) становлять 60% від усього складу прізвищевих назв.

За прізвищем, наданим на Січі, було можна дізнатись про поширені на Україні ремесла, промисли та про характер військової, торговельної діяльності, чим саме займалися прибульці. Наприклад, Сердюк – гетьманський охоронець; Пушкар, Гармаш, Гарматій – козаки, які обслуговували або виготовляли цей вид зброї; Соломаха, Тетеря – прізвище, яке походить від назви страви, яку козаки вживали майже кожний день. Інші прізвища – це такі, як Хорунжий, Сотник, Компанієць, Гардовий, Крамар, Канторій, Стаднюк, Скляр, Саловоз, Стороженко, Мельниченко, Порохня, Тягнишкіра, Дігтяр, Стельмах, Попович, Крамар відносяться в основному до роду занять, які виконував козак.

За козаком закріплювалась назва місцевості або міста, села, звідки прибув втікач: Галицький, Кальміуський, Кодацький, Чигиринський, Лебединець, Миргородський, Прилуцький, Полтавський, Чугуєвець, Поліщук, Волошко, Волошин та ін.Також ми можемо наочно переконатися в широких міжнародних зв’язках та в інтернаціоналізмі Запорозької Січі, де збиралися представники різних націй , народностей і багато козаків одержали такі прізвища як: Лях, Полулях, Гуржій, Сербин, Литвин, Вірменко, Циганенко, Турчин, Гуцул та ін.

Значну групу прізвищ складають такі, в яких закладена характеристика особливостей зовнішнього вигляду, вдачі, властивостей поведінки Запорізьких козаків. Спостерігалось найбільш типове, промовисте, що впадало в очі, для його визначення вишукувалось найвлучніше слово, яке змальовувало зовнішній чи внутрішній портрет особистості. Це такі прізвища, як: Головатий, Головко, Чуб, Зуб, Носань, Носенко, Губа, Губенко, Шрам, Шраменко, Горбоніс, Сухий, Сухина, Лантух, Рябко, Стражак, Білий, Білан, Слинько, Легкоступ, Побігайло, Прохватило, Циподрига, Свистун, Швидкий, Покотило, Холодний, Гарячий, Солодкий, Гаркуша, Круть, Хижняк, Косач, Хмара та багато інших.

Помічаючи схожість з якоюсь рисою представників фауни і флори, особливо птахів, запорізькі козаки давали такі прізвища своїм товаришам: Сич, Сова, Сорока, Синиця, Ворона, Снігур, Голуб, Горобець, Лелека, Селезень, Кулик, Шпак, Чайка, Соболь, Шкапа.

Запорожці іноді надавали іронічні прізвища , які надавали не справжню ознаку, а її протилежність: Малютою, Малюком називали високу людину, а Махинею невеличкого зросту. Пори року, дні тижня як прізвища надавались тим втікачам, які появлялися в певний проміжок часу, що закарбувався в їх пам’яті – це такі прізвища, як: Зима, Засуха, Понеділок, Субота. Джерелом прізвищ також був і одяг: Свита, Кирея, Жупан, Столата. Козацькі прізвища, утворені від імен, також становлять значну групу: Даниленко, Василенко, Василевич, Клименко, Петренко, Павленко, Гавриленко, Мусієнко, Охріменко, Овсієнко та багато інших.

Породженням відчайдушного та розкутого духу Запорізького січового товариства є очевидно така своєрідна не лише за значенням сполучуваних слів, а й за самим способом творення група прізвищ, що немає аналогій в антропонімів інших слов’янських мов, це такі прізвища, як: Непийвода, Неїжко, Недайкаша, Неїжборщ, Нагнибіда, Паливода, Перебийніс, Убийвовк, Куйбіда та ін.

Тільки народ, який знає свій родовід, має право розвиватись і самоусвідомлюватись. Кожний повинен відчути себе українцем, тільки тоді можна вірити у майбутнє.

Відродження наших українських імен як чоловічих, так і жіночих, відродження віри, духовності наших традицій, звичаїв, моралі – це ті чинники, без яких буде важко будувати могутню, процвітаючу державу, ім’я якої – Україна.

Із нами Бог. Слава Україні!

М.Г. КОВАЛЕНКО

отаман Районового козацького товариства

«Миргородський Полк Українського Козацтва»