Чи можуть селяни сіл на Дніпропетровщині розраховувати на вчасний приїзд “швидкої”?

Випадок, який нещодавно трапився в селі Єлизаветівка Петриківського району, набув неабиякого резонансу та викрив клубок взаємопов’язаних проблем сільської медицини, місцевого самоврядування й реформування галузі охорони здоров’я. Прикро, що через плутанину в цьому неморському вузлі, пішов з життя молодий чоловік.

Бензин чи байдужість

Єлизаветівка розташована за 17 км від райцентру Петриківки і всього за 7 км від Дніпродзержинська. У селі проживає понад 3 тис. чоловік, є тепличний комбінат, відома в Україні птахофабрика, а також елітне котеджне селище. Тому й річний сільський бюджет немаленький – 2,5 млн грн. Є в селі й медамбулаторія з головним лікарем, який спеціалізується на сімейній медицині, стоматологом, акушеркою, двома медсестрами і фельдшером. Має заклад і свій автомобіль “швидкої допомоги”.

Але коли у вихідний день у 30-річного Олексія Ковальова стався напад епілепсії, “швидка” до нього так і не приїхала. За словами місцевої жительки Лариси Корнієнко, водій “швидкої”, який живе неподалік, відмовився їхати через малий залишок бензину, а також без лікаря і путівки. Дружина Олексія подзвонила до райлікарні. Там теж сказали, що не мають чим заправити машину. А коли по телефону розшукали фельдшера – він дійти не встиг, чоловік помер.

Сільська медамбулаторія у вихідні взагалі не працює, у будні – тільки до 16-ї години. Лариса Корнієнко пригадує, що кілька років тому в селі був схожий трагічний випадок, коли “швидка” з Петриківки не приїхала й до хворого “афганця”.

Тож за фактом ненадання медпрацівниками Петриківської ЦРЛ допомоги хворому без поважних причин прокуратура Петриківського району порушила кримінальну справу за ч.2 ст.139 Кримінального кодексу України. Прокурорські перевірки встановили, що лікарня мала і пальне, й технічно справний автотранспорт, і об’єктивну можливість виїхати до хворого у Єлізаветівку.

“Швидка” на приколі

Чому ж у селі, де є власна “швидка” і лікарі, пацієнтам доводиться чекати на медичну допомогу з райцентру? “Ми стиснуті рамками бюджету, штатного розкладу, – пояснює головний лікар амбулаторії Ольга Свердліна. – Спробували запровадити змінний графік, але не дозволила райлікарня – не вистачає коштів на оплату праці медиків”.

За словами голови Єлизаветівської сільради Максима Голосного, практика непрацюючих у вихідні “швидких” поширена по всіх селах Петриківщини. У районі функціонують 2 дільничні лікарні, 5 амбулаторій і 6 ФАПів, причому в кожному закладі є “швидкі”. Сільський голова неодноразово порушував це питання на районних зборах. Останнього разу – за кілька днів до трагедії.

– І голові району, й голові облдержадміністрації я висловив свою позицію щодо реформування медицини, стану амбулаторії, сказав про проблему з пальним. От і виходить, що одна “швидка” у вихідні обслуговує 22 населені пункти району, – зауважив Максим Голосний.

– Згідно з новим Бюджетним кодексом, в січні наш комунальний заклад (амбулаторію) передали на баланс району, – додає депутат сільради Віктор Місний. – Наша сільрада єдина недотаційна, і коли ми виділяли 450 тис. на утримання закладу, знали, що на кожен виклик селян приїде “швидка”. А після передачі закладу гроші із сільського бюджету вилучають. На сесіях ми тричі відмовлялися віддавати нашу лікарню. Головний районний лікар Сергій Орел запевняв, що у вихідні забезпечить медичну допомогу з району.

Раніше своїми силами сільрада заправляла медичне авто на 200 л на місяць. Тепер, за словами сільського голови, район надав лише 70 л на півтора місяця – це лише 2 л на день, чого вистачить хіба що на прогрівання бензинозатратного УАЗу-469. А в день в Єлизаветівці буває 3-5 викликів “швидкої”. Після трагедії сільська амбулаторія одразу отримала 150 л пального.

Цього року згідно з дотаціями вирівнювання з єлизаветівського тугого гаманця район намагається забрати 1,8 млн грн. Тож у селі на все про все залишається 700 тисяч. Цієї суми, на думку Максима Голосного, вистачає тільки на утримання сільради. “А як же бути з розбитими дорогами, майже сторічною школою, бібліотекою, дитсадочком тощо?” – запитує він і киває на ст. 89 нового Бюджетного кодексу, що говорить про розмежування видатків (медицина тепер повинна фінансуватися не сільським бюджетом, а районним).

– За паперами ми найбагатші, а насправді нас ставлять на коліна, – бідкається сільський голова. – На сьогодні у села вже вилучили 50 тис. грн. Кошти просто знімають з рахунків без мого підпису – це незаконно. Дотації вирівнювання передбачаються, коли є невикористані гроші, а у нас усе розписано до копійки. Ми змушені цього тижня подавати до суду, підготували заяви до Європарламенту, тому що порушується Європейська хартія про місцеве самоврядування.

Реформа як панацея

Зовсім в іншому ракурсі бачить ситуацію начальник обласного управління охорони здоров’я Валентина Гінзбург. За її словами, перевірки КРУ підтвердили наявність і передачу пально-мастильних матеріалів Єлизаветівській амбулаторії в достатній кількості, щоб обслуговувати населення. А радіус обслуговування закладом малий – єдине село. При цьому амбулаторія укомплектована краще, ніж інші в середньому по області. Відповідно до правил внутрішнього трудового розпорядку, затверджених Міністерством охорони здоров’я, головний лікар закладу повинна була забезпечити безперебійне його функціонування – і в суботу, і в неділю.

– Це нонсенс, коли, маючи транспорт, медичний персонал, лікарі не надали допомогу на місці, – вважає В. Гінзбург. – Відповідно до положення про заклад загальної практики сімейної медицини, саме вони й відповідають за невідкладну медичну допомогу мешканцям у зоні обслуговування.

Начальник управління посилається на Закон “Про місцеве самоврядування”, відповідно до якого амбулаторія належить до сільської ради. Контракт із головним лікарем амбулаторії укладала саме вона. “Сільський голова відповідає за забезпечення життєдіяльності мешканців свого села, тож міг затвердити і розклад роботи цього закладу”, – стверджує В. Гінзбург. Натомість М. Голосний каже, що прийняти відповідне рішення він не може через брак у сільради фінансових повноважень, адже тепер сільську медицину має фінансувати район. Відтак очільник не може водію “швидкої”, який отримує в місяць 800 грн, оплачувати хоча б мінімальну ставку у вихідні.

Трагічний випадок в Єлизаветівці пов’язують із реформуванням системи охорони здоров’я. Та реформи сюди ще не дійшли. За планом оптимізації село передадуть до дніпродзержинських пунктів швидкої допомоги. “Цей випадок з реформами не пов’язаний, – зазначає пані Гінзбург. – Після реформування існуватиме госпітальний округ, тож пацієнти їхатимуть швидше до Дніпродзержинська, ніж до Петриківки”.

Нещодавно у селищі Петриківка відбулося виїзне засідання робочої групи щодо розслідування трагедії (на яке журналістів привезли, проте не пустили) за участю голови Дніпропетровської облдержадміністрації, керівників обласних прокуратури, УМВС та управління охорони здоров’я. Після засідання Олександр Вілкул повідомив, що прийнято рішення про звільнення голови Петриківської райадміністрації Анатолія Охотніка. Також прокуратурою відсторонені від роботи головний лікар ЦРЛ та його заступник, міліцією затримано фельдшера “швидкої допомоги”, який не виїхав на виклик. Крім того, очільник області виніс догану начальнику обласного управління охорони здоров’я.

КOМПЕТЕНТНO

Олександр ВІЛКУЛ, голова Дніпропетровської облдержадміністрації:

– Усі, хто не забезпечив якісної медичної допомоги, будуть жорстко покарані відповідно до Кримінального кодексу України. Прийнято рішення обладнати всі лікарні Дніпропетровщини звукозаписною апаратурою при прийомі дзвінків, установити на всіх машинах “швидкої допомоги” GPS-навігацію і мобільний зв’язок з централізованим контролем, відкрити “гарячу лінію” для звернень громадян щодо якості надання екстреної медичної допомоги. Медична реформа передбачає, зокрема, збільшення кількості машин та центрів “швидкої допомоги”, щоб максимальний час приїзду до пацієнта після виклику не перевищував 15 хвилин.

ТОЧКА ЗОРУ

Досить мріяти – пора працювати

Наталія ДОЛИНА

У відомій п’єсі Семюеля Беккета “В очікуванні Годо” герої застигли у часі, чекаючи якогось Годо, зустріч з яким наповнить сенсом їхнє безглузде існування, позбавить від загроз ворожого світу. Але Годо так і не з’являється. Іноді й наше суспільство дуже нагадує героїв цієї п’єси. Ми постійно чогось чекаємо: світлого майбутнього, кінця кризи, початку реформи медицини. І свято віримо, що тоді все буде гаразд – позбудемося хвороб, медики лікуватимуть так як належить, а “швидкі” приїжджатимуть за першою вимогою. А чи дочекаємося?

Можливо, досить жити очікуванням і почати працювати? Адже пальне, машини і совість лікаря – ланки одного ланцюга. Зробити так, щоб цей ланцюг був міцно спаяним, – прямий обов’язок влади. Там, де влада це розуміє, для “швидких” є пальне, а лікарі навіть не наважуються забувати клятву Гіппократа, яка сьогодні часто є ще більш міфічним поняттям, ніж таємничий Годо.

Я живу в Борисполі, що на Київщині. Знаю із власного й досвіду знайомих, що “швидка” в нашому місті приїжджає впродовж кількох хвилин, а лікарі справді намагаються зробити все, що в їхніх силах, щоб допомогти пацієнтові. Чи знають вони про майбутню реформу? Напевно чули. Але думати, як це буде, їм ніколи – треба кожної миті рятувати людей.

А може, й тим, хто розробляє реформу-панацею, слід спуститися з неба? Припинити виголошувати промови з трибун, натомість порахувати, скільки потрібно бензину і часу, щоб “швидка” змогла доїхати з госпітального округу до найвіддаленішого села. Побудувати роботу медичного персоналу так, щоб у вихідні люди не гинули, не дочекавшись “швидкої”. І нарешті зробити все можливе, щоб оптимізація і персоніфікація, про яку сьогодні так люблять говорити чиновники, перетворилися на реальну якісну і своєчасну лікарську допомогу всім, хто її потребує. Чи це їм не під силу?!

Наталья Беловицкая