Незабываемая была в мае прошлого года картина, когда сотрудники СБУ брали с поличным при получении взятки следователя Подольского РОВД Дениса Туманова. Прикол был не в том, что Туманов — откровенный педераст, что видно даже по одежде и цацкам. Прикол не в том, что на допросе Туманов назвал кучу своих “любимых” из Генеральной прокуратуры. Прикол был в том, что задержание происходило буквально на пороге Подольского суда города Киева. И из всех окон торчали перепуганные лица судей. Каждый из них думал, что взятку несли ему, и что сейчас… именно его возьмут под белы руки и положат мордой на асфальт.

Казалось, что вот именно так начинается светлое и честное будущее украинского правосудия. Увы. Туманов уже заканчивает “киваловскую академию” и вот-вот станет судьей. И пополнит ряды тех граждан в мантиях, которых в основной своей массе трудно назвать судьями, скорее весами для взвешивания денег. И не нужно лицемерить — такими их сделали те, кто первыми начали подкупать судей. А дальше … дальше процесс принял необратимый характер.

“Небрать” стало диким, должности судей стали продаваться, как весьма доходные места, получение юридического образования для таких будущих “судей” стало таким же простым делом, как для Кислинского и судебной системе Украины в общем-то пришел конец. И хотя в суджах еще не вывешивают прейскуранты, но все знают, сколько стоит решение, сколько стоит “скостить” приговор, “рейдернуть” объект или вообще принять решение о том, что дважды два — пять. И почему-то никто из тех, кто сейчас покупает судебные решения не задумывается, что гораздо дешевле обойдется нанять киллера. У них, хотя бы существует профессиональная этика и они редко “перепродают” свои решения “заказанному”. Скоро ли настанет тот светлый день, когда этап в Макошино привезет не рядовых ментов, а судей и прокуроров? От этого, по-большому счету зависит то, насколько скоро и насколько часто будут стрелять на улицах наших городов, насколько скоро мы не то что повторим лихие “девяностые”, но и превзойдем их.

В редакцию “ОРД” пришло письмо адвоката, в котором описываются деяния всего-лишь двух украинских судей. Однако, этого вполне достаточно для того, чтобы понять, в какой правовой пропасти мы уже оказались. Цитируем письмо:  
“Пропоную започаткувати конкурс на звання «Зварич місяця» та виставляти номінантів у категоріях судді адміністративних судів, судді судів загальної юрисдикції, «важка артилерія — судді вищих суддів», можна встановлювати номінації за розмірами винагород, які вони «просять» за свої труди тяжкі, варіацій багато.

Слід відзначити, що саме незалежні Інтернет-видання, можуть собі це дозволити, оскільки, як тільки друковані видання намагаються відкрити рота, та розказати щось про суддю колядника, суддя швиденько оформлює позов, несе до сусіднього суду ( бо друзі—подєльнікі є у будь якому судді) та виставляє відшкодування моральної шкоди з 7- значними цифрами. Таким чином друковані ЗМІ беззахисні, їх розчавити як що позивач, сам є елементом суддівської машини не дуже важко.

Але замовчувати все це вже не можна. Особливо напередодні виборів Президента, хоч про це і багато говорять та попереджають, але впевненості у тому, що якійсь мукачівській або тульчинській суддя не «витворе» щось на кшталт рішення про «призначення Президента України іменем України» не має.

Я не є журналістом, я адвокат та маю певну судову практику, мене як багатьох нормальних адвокатів, суддів, прокурорів вже достало неприховане хамство окремих «суддів», без лапок і називати їх суддями не має бажання, бо вони пляма на суддівському корпусі України.

Пропоную 2- х номінантів на звання «зварич — 2009», далі навожу факти які стали мені відомі:

За наслідками перевірки заяв і повідомлень громадян отримано інформацію щодо систематичного порушення вимог чинного законодавства та присяги при здійснені правосуддя суддею Печерського районного суду
м. Києва Вовком Сергієм Васильовичем.

За результатами ознайомлення з більше ніж 60 рішеннями прийнятих у суді першої інстанції суддею Вовком С.В. та повністю або частково скасовані Апеляційним судом протягом 2008- — перша половина 2009 років можна зробити досить невтішні висновки.

Аналіз вказаних судових рішень свідчать про факти грубого порушення Конституції України, основних засад судочинства, вимог Цивільно-процесуального кодексу, Кодексу адміністративного судочинства, Закону України «Про статус суддів» з боку судді Вовка С.В.

Всупереч вимог ст. 114 ЦПК України суддя Вовк С.В. приймав до свого провадження та приймав рішення по справам з приводу визнання права власності на нерухоме майно та земельні ділянки як не підлягають розгляду Печерським районним судом м. Києва, оскільки нерухоме майно та земельні ділянки право власності щодо яких булу предметом судового оскарження не знаходилися у Печерському районі м. Києва, або ж взагалі знаходилися у
м. Одесі. Прийняти суддею Вовком С.В. рішення визнанні незаконним, постановленим з порушенням норм процесуального права, та такими що підлягали до скасування (справи № 22-3461/2009, № 22-3569/09 № 22-3175/2008; № 22-6019; № 22-4454/2009 та інш).

Суддя Вовк С.В. відкривав провадження та приймав завідомо протиправні рішення іменем України по справам які не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства (Справа № 22-1562/09, (за позовом депутатів міської ради до Ради БЮТ про скасування рішення та припинення повноважень депутата міської ради) Справа № 22-2757 Справа № 22-2756 Справа № 22-3969/09 та інш).

Суддя Вовк С.В. всупереч здоровому глузду та чинному законодавству України у справі № 22-8775 частково задовольнив позов щодо стягнення заборгованості по заробітної платні у розмірі 0,02 гривні. Рішенням апеляційного суду було встановленно, що суддя, при винесенні рішення у першій інстанції прийняв незаконне та необґрунтоване рішення, Апеляційний суд стягнув на користь позивача 2325 грн. 79 коп.

Чисельні рішення суддею Вовком С.В. приймаються внаслідок висновків суду які не відповідають фактичним обставинам тої чи іншої справи, неправильного застосування норми матеріального та процесуального права, що відповідно до положення ст. 309 ЦПК давало суду апеляційної інстанції підстави для скасування рішення, та ухвалення нових рішень (справа № 22-9159; справа № 22-4485/08).

Лише за один день 20.06.07 р. суддя Вовк С.В. прийняв два протиправних рішення якими стягнув з ВАТ «Національної страхової компанії «Оранта» 850 588, 20 грн. суми виплат страхового відшкодування. (справи № 22-9159 та № 22-4485/08) у зв’язку з тим, що висновки суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для задоволення позову не відповідають фактичним обставинам справи, судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, що відповідно до положення ст. 309 ЦПК дає суду апеляційної інстанції підстави для скасування рішення, та ухвалення нового рішення.

Регулярно суддя Вовк С.В. «помиляється» при вирішення справ щодо визнання інформації недостовірної та зобов’язання її спростувати. При прийнятті рішення суддя Вовк С.В. в порушення вимог ст. 214, 215 ЦПК України на вимоги закону уваги не звернув. Висновки суду не ґрунтувалися на матеріалах справ. Рішення суду постановлялись з порушенням норм матеріального та процесуального права. Обставини справи викладені судом у мотивувальній частині не відповідають обставинам зазначеним судом у резулятивній частині рішення. Судові рішення ґрунтувалися на припущеннях. А отож підлягали скасуванню (справа № 22-3465/09; справа № 22-4895; справа № 22-4802/09 та інш.).

При розгляді справ за позивами до банківських установ щодо повернення депозитних вкладів фізичних осіб та про дострокове розірвання договорів банківського вкладу суддя Вовк С.В., порушуючи чинне законодавство України, захищав інтереси банківських установ, та відмовляв у законних позовних вимогах фізичних осіб — вкладників банків (рішеннями апеляційного суду зазначені рішення скасовувалися, позовні вимоги позивачів задовольнялися — справа № 22-3929/09 справа № 22-3929/09).

Суддя Вовк С.В. нерідко вирішує справи за відсутністю сторін по справі та навіть не повідомляючи їх про час та місце слухання справи, безпідставно приймає заочні рішення. Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 311 ЦПК України рішення суду підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо суд вирішив питання про права та обов’язки осіб, які не брали участь у справі (справа № 22-2628-2008; справа № 22-2122; справа № 22-2903/09; справа № 22-3928).

З узагальнень судових рішень прийнятих суддею Печерського районного суду м. Києва Вовком С.В. та скасованих Апеляційним судом
вбачається, щ основними причинами скасування рішень суду першої інстанції є

– не відповідність висновків суду обставинам справи;

– судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, що відповідно до положення ст. 309 ЦПК дає суду апеляційної інстанції підстави для скасування рішення, та ухвалення нового рішення (справа № 22-9159; справа № 22-9893; справа № 4894; справа № 22-3929/09);

– суд (суддя Вовк С.В.) не дає належної оцінки обставинам справи, не враховує, відсутність доказів у підтвердження позовних вимог, без перевірки доводів та заперечень сторін та без належної оцінки доказів, ухвалює незаконні рішення, які не ґрунтуються на матеріалах справи і не відповідають вимогам матеріального і процесуального права (справа № 22-981/2008; справа № 22-5444/08; справа № 22-2496; справа № 22-3167 справа № 22-5623; справа № 22-8783/2008 р.; справа № 22-8904/08; справа № 22-9191; справа № 22-9561/08; справа № 1808; справа № 22-4895);

– рішення постановлені з порушенням норм матеріального права, та були скасовані судом апеляційної інстанції (справа № 22-1124; справа № 22-1112/2008; справа № 22-4770);

– рішення приймалися внаслідок незнання суддею авторського права та визнані незаконними та неогрунтованними (справа № 2-6010/2008);

– ухвалою, суддя Вовк С.В. припинив провадження по справі «задля вирішення питання щодо вступу до спадщини», при тому що на час винесення ухвали, з часу смерті спадкодавця вже минуло 2,5 роки — суд порушив вимоги процесуального законодавства щодо всебічності й повноти з’ясування дійсних обставин справи та норм матеріального права. Ухвала визнана незаконною і необґрунтованою та скасована, а справа передана на розгляд по суті до суду першої інстанції (справа № 22-6167);

– задоволення позовних вимог за відсутністю правових підстав для цього (справа № 22-3103);

– порушення норм процесуального права (справа № 22-4188/2009; справа № 22-4802/09).

Суддя Вовк С.В. систематично приймає противоправні та незаконні рішення, чим порушує вимоги ст. 127. Конституції України, відповідно до якої правосуддя здійснюють професійні судді, натомість професійна досвідченість судді Вовка С.В. викликає сумніви та потребує ретельної перевірки в рамках дисциплінарного провадження щодо нього.

З викладеного вище випливає висновок про професійну непридатність Вовка С.В. для роботи у суді, оскільки винесені ним рішення суперечить чинному законодавству України, виконувати свої професійні обов’язки він не може в наслідок низької професійної підготовки, або він не має безпосереднього відношення до «процесу» написання рішень, та просто підписує рішення підготовлене адвокатом зацікавлених сторін у справах, що в свою чергу є складом злочину передбаченого ст.364 ККУ — зловживання владою або службовим становищем.

Вважаю, що приймаючи незаконні та протиправні рішення суддя
Вовк С.В. грубо порушує присягу, при прийнятті якої він урочисто присягав чесно і сумлінно виконувати обов’язки судді, здійснювати правосуддя, підкоряючись тільки закону, бути об’єктивним та справедливим. Своїми діями, суддя Вовк С.В. порушив обов’язки, передбачені с. 6 закону України «Про статус суддів»: дотримуватися при здійсненні правосуддя Конституції та законів України, забезпечувати повний, всебічний та об’єктивний розгляд судових справ з дотриманням встановлених законом строків, а також не допускати вчинків та будь-яких дій, що порочать звання судді і можуть викликати сумнів у його об’єктивності, неупередженості та незалежності.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. З цього випливає, що суддя Вовк С.В. як посадова особа державного органу судової влади грубо порушує своїми діями Конституцію України, Закон Україна «Про статус суддів», Закон України «Про судоустрій».

З огляду на вищевикладене, можна зробити висновок, що суддя
Вовк С.В. умисно приймає завідомо неправосудні рішення, можливо з корисливих мотивів, або ж в наслідок професійної непридатності.

Наступним нашим героєм є суддя Тульчинського районного суду Вінницької області Люлька Володимир Володимирович.

За наявною інформацією 16 жовтня 2008 року за фактами підпалу Тульчинського районного суду Вінницької області та розстрілу автомобіля голови цього суду — Люльки В.В. було порушено кримінальну справу.

26 листопада зазначена постанова про порушення кримінальної справи була Люлькою В.В. оскаржена до Ленінського районного суду, та задоволена суддею С. Мішеніною. Прокуратурою Вінницької області було подано апеляційну скаргу на ухвалу судді Мішеніної.

23 грудня Апеляційним судом Вінницької області було скасовано рішення судді Мішеніної «про скасування постанови про порушення кримінальної справи щодо голови Тульчинського районного суду Вінницької області за ознаками злочину, передбаченого ст.. 383 ч.1 КК України, та справа направлена прокурору для проведення досудового слідства.

21 січня 2009 року прокуратурою Вінницької області було порушено кримінальну справу стосовно судді Тульчинського суду Вінницької області Люлька Володимира Володимировича за ознаками складу злочинів, передбачених ч. 2 ст. 383 (завідомо неправдиве повідомлення про вчинення злочину), ч. 1 ст. 263 (незаконне поводження зі зброєю, бойовими припасами або вибуховими речовинами) КК України.

23 січня 2009 року Люльку В.В. було пред’явлено обвинувачення, а 26-го голову Тульчинського суду, відповідно до частини 1 ст. 147 КПК України, відсторонено від посади судді Тульчинського районного суду Вінницької області.

Підставою для порушення низки кримінальних справ щодо судді Люльку В.В. була низка подій що мали явні ознаки злочинів, а саме внаслідок підпалу згоріло приміщення канцелярії тульчинського районного суду, звичайно разом зі справами які розглядалися у цьому суді, потім голова цього суду заявив про замах який був вчинений на нього. Далі ситуація розгорталася за дивним сценарієм, спочатку Люлька В.В. нібито заявив, що саме він зробив підпал, задля приховування фактів винесення завідомо неправосудних рішень, а потім інсценував замах на самого себе. Після порушення кримінальної справи, Люлька В.В. оскаржив її, посилаючись, що обмовив себе під примусом правоохоронців. Прокуратурою було порушено справу по фактам завідомо неправдивого повідомлення про вчинення злочину та за незаконне поводження зі зброєю, бойовими припасами або вибуховими речовинами. Суддя був відсторонений від посади.

Але не зважаючи на кричущій перелік дивних обставин, які кояться навколо зазначеного судді він досі не звільнений з посади судді.

Суддя Люлька В.В. грубо порушує присягу, при прийнятті якої він урочисто присягав чесно і сумлінно виконувати обов’язки судді, здійснювати правосуддя, підкоряючись тільки закону, бути об’єктивним та справедливим. Своїми діями, які за наявною інформацією, не лише є такими що порушують присягу судді, такі дії мають явні ознаки злочинної діяльності, що підтверджується Постановами про порушення кримінальних справ. Але «порочна» суддівська кругова порука, надає можливість судді Люльки В.В. уникнути відповідальності, до якої був би притягнутий будь який громадянин, який не має суддівської недоторканності.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. З цього випливає, що суддя Люлька В.В. як посадова особа державного органу судової влади грубо порушує своїми діями Конституцію України, Закон Україна «Про статус суддів», Закон України «Про судоустрій».

З огляду на вищевикладене, можна зробити висновок, що суддя
Люлька В.В. здійснює діяння несумісні зі званням судді.

Натомість Люлька В.В. подає позовні заяви до місцевих газет, та вимагає компенсувати завдану йому моральну шкоду, яку він оцінив у 2000000 грн, не дешево коштує «мораль» судді.

Марина Боголюбова, для ”ОРД”