Коли зрозуміло, що дійсно потрібно для справжнього РОЗВИТКУ сільської місцевості, ми зможемо оцінити, яку роль в цьому відіграє “вільний ринок землі”, який подається новою владою як “панацея”.

Перш за все, треба окреслити ситуацію, в якої ми опинилися. Всю спадщину, яка була побудована тяжкою працею майже бесправного у СРСР селянина, знищено та розкрадено. Землю поділено між декількома фермерами або агрокорпораціями. Поділено де-факто, бо де-юре вона поки що належить селянину, але він не в змозі нею користуватись, бо навички кооперації втрачені, а сам селянин позбавлений засобів виробництва — техніки та інфраструктури для зберігання та переробки сільгоспродукції.

Після 20 років пограбування, держава вже не в змозі дбати про своїх громадян – утримувати школи, амбулаторії, дитячі садки, фінансувати медицину, спорт, культуру, не кажучи вже про будь який розвиток як локальної економіки, так і на загальнодержавному рівні. Тому важливо зрозуміти: все, що нам подається зараз як реформи, має на меті лише єдине – СКОРОЧЕННЯ ВИТРАТ.

Тобто, держава вже не може будувати та утримувати інфраструктуру та виконувати соціальні зобов’язання, а місцеві «господарі» не хочуть і не будуть.

Отже, мета децентралізації – не «більше грошей» в місцеві бюджети. Мета – перекладання витрат на місцеві громади.

Після децентралізації і медицина, і освіта, і всі інші соціальні сфери будуть перекладені на місцевий бюджет. Хочете кращу лікарню? Шукайте гроші. Потрібна нова школа? Шукайте гроші. На жаль, керівники новостворених громад не дуже розуміють це і “впевнено дивляться у майбутнє”, говорячи про «субвенції», дотації що виділяє центральна влада для підтримки об’єднаних громад. «Великі гроші», які ці села ніколи не бачили… Але ж, як і наші зарплати і пенсії з 400 доларів перетворилися на 80-100, так і субвенції з сотень тисяч доларів перетворяться на десятки, а згодом і остаточно зникнуть… Коли це станеться, головне питання — З чим залишиться громада?

Брак фахівців, які розуміють шляхи розвитку призводить до втрати часу та “проїдання” субвенцій

Згідно телесюжетів, в чому переваги ОТГ та пріоритети мешканців? Що має покращитись? Більшість респондентів говорили про дороги, освітлення, благоустрій – традиційні для села питання. Людей не можна звинувачувати в бажанні жити в комфортному середовищі. Але ефективне використання коштів – це питання, яке повинні ставити менеджери, які визвалися керувати спільним ресурсом (яким є бюджет) та спільною власністю. А бізнес-досвід та рівень свідомості більшості з них залишає бажати кращого…

Керівники (голови, старости, посадовці) новостворених громад говорять про ті ж самі пріоритетні завдання – зробити дорогу, впорядкувати кладовище і таке інше… Вони говорять про те, що хочуть почути люди, не дивлячись ані на крок вперед: коли гроші скінчаться (а це станеться обов’язково) – З ЧИМ ЗАЛИШИТЬСЯ ГРОМАДА? Як вона планує заробляти? Не дотації, не субвенції, не сподівання на те, що центральна влада буде опікуватися місцевими проблемами, а саме це питання повинне ставитись перш за все…

Дорога за пару років занепаде, освітлення згорить, огорожу на кладовищі розкрадуть. І люди залишаться без дороги та освітлення, але вже й без дотацій і субвенцій.

Підвищення самодостатності територіальної громади завдяки ефективності використання локальних ресурсів для виконання завдань та функцій місцевого самоврядування

Самодостатність територіальних громад можна визначити такими показниками:
1) позитивний приріст населення;
2) відсутність відтоку працездатних громадян;
3) стійка тенденція до збільшення кількості та потужності суб’єктів підприємництва;
4) наявність системи забезпечення нових членів громади житлом за доступними цінами;
5) створення сприятливих умов для залучення інвестиційних ресурсів;
6) сформована модель здобуття мешканцями громади відповідного рівня освіти та перекваліфікації.

Найочевидніший принцип самодостатності — постійний розвиток.

РОЗВИТОК! Ви чули це слово від членів нового уряду або Зеленського? Де їх план розвитку, а не РОЗПРОДАЖУ? Як будуть розвиватися сільські громади? Ми говоримо про людей! Це головний капітал нашої країни!

Не годуйте людей рибою – дайте їм вудку! Навіть не створення робочих місць має стати пріоритетом, а створення бізнес-можливостей! Як це зробити?

Перш за все, керівництво громади повинно провести інвентаризацію наявних ресурсів – того, що не використовується, або використовується неефективно, що потенційно може приносити дохід. Головне фінансування має бути спрямоване на створення або відновлення необхідної для економічного розвитку села інфраструктури – можливо це овоче- або зерносховище, можливо торговельний майданчик, склади, оптовий ринок для виробників сільгосппродукції, переробне підприємство. Можливо — іригаційна система або якісний інтернет для приваблення IT-шників та творення в селі IT-спільноти з виділенням землі для компактного проживання.

Також обов’язково потрібно робити те, чим у нас давно ніхто не займається – почати ЗБИРАТИ РЕАЛЬНУ ІНФОРМАЦІЮ ПРО СТАН СПРАВ:

• Які види діяльності традиційні, характерні для місцевості
• Які природні умови існують для розвитку нових напрямків, наприклад, садівництво, скотарство, вирощування ягід, туристичний бізнес або зелений туризм.
• Можливо існують умови для створення невеликих виробничих підприємств, які не будуть виснажувати місцеві природні ресурси.

Треба залучити аналітиків для розробки стратегії економічного розвитку населеного пункту або навіть регіону. Шукати керівників, які могли б очолити нові напрямки, з числа місцевого населення. Впроваджувати навчальні програми, які будуть готувати кадри, підвищувати кваліфікацію фахівців, відновлювати кооперацію, та допомагати освоювати людям нові види діяльності…

Якщо буде прозорість і рівні можливості для всіх – в регіон потягнуться інвестори, яких треба заохочувати програмами сприяння розвитку, пільговим оподаткуванням на певний час та виділенням землі для нових підприємств (комунальних та приватних), які будуть створювати податкову базу, додану вартість, нести соціальну відповідальність та користь громаді.

Робочі місця в такій ситуації з’являться самі собою!

Коли ми розуміємо, що дійсно потрібно для справжнього РОЗВИТКУ сільської місцевості, ми зможемо оцінити, яку роль в цьому відіграє “вільний ринок землі”, який подається новою владою як “панацея”.

Продаж землі позбавить місцеві громади шансу на розвиток

Вже сьогодні у світі в рази більше грошей, ніж товарів, які можна на них придбати. Трільйони доларів, створені ссудним відсотком, банківським грошово-кредитним мультиплікатором, фінансовими спекуляціями в пошуку прибутку! Вони нічим не забезпечені та зберігаються на офшорних рахунках. Українські землі – це ласий шматок для іноземних спекулянтів. Невже ви вважаєте, що купивши дешеву землю в часи економічної кризи, “іноземний інвестор” погодиться її продати обратно, коли громаді знадобиться земля для будівництва житла, водогонів, енергетичних мереж та виробничих підприємств. Або створенню природних парків та відновлення екосистем? “Так, звісно, забирайте – за ту ж саму ціну”. Або “та ні, нехай вона побуде, я нікуди не поспішаю”.

На яке зростання ми розраховуємо, якщо наші населені пункти не матимуть територій для розвитку та можливості покращувати життя своїх мешканців?

Де брати землю для інфраструктурних проектів? Ми відчуваємо це вже сьогодні. Коли землі здебільше роздані, населені пункти не в змозі знайти півгектару для сміттєсортувальної ліній, щоб вирішити проблему зі сміттям, як це виявилось в Єлизаветівці. І якщо купити землю обратно у власних громадян ще є можливість, то з “іноземним інвестором” це не пройде. З досвіду Польщі відомо, що зробив з ринком нерухомості іноземний капітал – Польща змушена була закрити ринок землі для іноземців, щоб не перетворитися у німецьку колонію…

Зверніть увагу, що стратегія діючої влади нічим не відрізняється від попередньої. Ми не будемо створювати можливості, ми не будемо вкладати в людей, ми не будемо займатися розвитком. Ми будемо ПРОДАВАТИ, все що залишилось і все, що… нам дозволить народ. Не додавати і умножати, а віднімати і ділити. Ось така однобока арифметика нових “господарів держави”… Наш обов’язок це зупинити!