Політичні лідери говорять про те, що компанії генерують більше багатства, ніж багатство уряду, яке вони споживають (за допомогою податкових пільг або використання місцевих ресурсів).

Це правда, але хто отримує це додаткове багатство? Не громадськість. Компанія та її власники її отримують.

Чому уряди так довірливі?
Вони значною мірою зосереджені на локальних проблемах та політиці, тоді як транснаціонали грають у глобальну гру. Шашки проти шахів.

Що можуть зробити уряди, щоб не допустити переваги великих транснаціональних компаній?

Одне (відносно) просте рішення – зробити місцеві реінвестиції частиною будь-якої угоди та вимагати, щоб сума місцевих інвестицій визначалася сумою прибутку, що надсилається до штаб-квартири компанії. Податкові платежі є великими (і повинні бути частиною будь-якої угоди), але інвестиції в місцеву громаду є майже такими ж важливими, враховуючи, що місцеве населення, швидше за все, несе тягар будь-якої негативної діяльності компанії, наприклад, забруднення довкілля або порушення безпеки. Створення місцевих вимог до інвестицій може допомогти зменшити хоча б деякі з цих проблем.

Ще одне просте рішення – мати повну прозорість з боку компанії щодо її операцій, платежів, політики та субпідрядників. Частина цього полягає у забезпеченні довіри урядів та місцевих громад. Зробити процес прозорим є також забезпечення того, щоб документи були перекладені на місцеву мову (якщо вони відрізняються від документів компанії) та були доведені до всіх бажаючих.